як ми зібрались ВСІ СВОЇ (частина 1)

Вважаю, що найбільш всього в житті мені пощастило з оточенням – кожен з тих людей,яких я знаю, є людиною цікавою, унікальною, активною та надихаючою. До чого це я? Хочу розповісти про одну з таких людей – це Даша, моя знайома з Києва. Крім того, що Даша як Кавказька полонянка (Спортсменка, комсомолка і просто красуня), вона ще відмінний організатор та любить збирати навколо себе цікавих людей. Навіть вже не назву точної дати, коли стався цей переломний момент, але деякий час назад зібрала Даша друзів, і сказала «А нумо будемо кожного місяця влаштовувати великий зліт! Зберемо всіх – родичів, друзів, знайомих, знайомих знайомих, сусідів, друзів сусідів, далеких і зовсім дальніх родичів… так, щоб ВСІ. ВСІ СВОЇ». Сказано – зроблено. Відтепер кожного місяця в Києві на Десятинній свято – приїздять ВСІ СВОЇ. Хтось приїздить регулярно, хтось по мірі можливості, плюс – постійно додаються новенькі, які вмить стають своїми.

Я довгий час не могла поїхати провідати своїх, але цього разу вирішила що це – хамство, зібрала речі, і гайнула до Києва.

Прощавай, фігура! Привіт, пундики!

Напевно, в кожного є бабуся, яка коли ми були маленькими, намагалась завдати найбільшого удару по нашій дитячій нестійкій психіці наступними фразами «ото всьо тобі оці пундики», «з’їж шось нормальне, а не пундики їси», «спочатку з’їси капусняк, а вже потім пундики», «ми в магазин прийшли за молоком, а не за пундиками», або ж «вибери собі шось нормальне, а не пундики». Але магія пундиків була в тому, що все це НЛП на нас абсолютно не діяло, навіть навпаки – пундика хотілось все більше і більше, і він ставав тим самим об’єктом дитячих мрій.
Тепер ми виросли, але нічого не змінилось – заради пундика ми готові їхати на інший кінець міста, викладати великі гроші, чи закласти в кредит телевізор. От тільки пундики в кожного свої.

Vegano Hooligano Lviv: Сувора веганізація.

Вони захопили Київ… Одесу… Івано-Франківськ… а тепер вони прийшли до Львова, для того щоб веганізувати тебе! І зроблять вони це суворо! Ні, тебе не битимуть, не розповідатимуть страшних історій, та не будуть показувати відео забою тварин. Тебе просто нагодують настільки смачно, що ти більше не захочеш їсти нічого крім того, що готують вони!

Цієї суботи я відправилась на відкриття нового у Львові закладу - Vegano Hooligano. Я не веган, але мене дуже тішить стрімкий розвиток вегетаріанської кухні у Львові – це Смаколик та Green, які існують вже по кілька років; ще зовсім молоденькі Dreamers place та Fresh i ya; ну і нарешті (спойлер) до кінця року має відкритись заклад від чарівниці, яка творить для нас корисні солодощі – Agrus. Тому на відкриття я йшла з цікавістю – чим же хулігани збираються вирізнятись серед інших. Як виявилось, це перший у Львові заклад, який є саме ВЕГАНСЬКИМ. 

HoReCa Show-2016 у Львові: Гастрономічні враження. vol.1

 Я довго готувалась до цієї події – більш ніж за місяць часу випросила в керівництва вихідний в будній день, придбала квиточок, та кожного дня поглядала в календар й обурювалась, чому час тягнеться так повільно… А все тому, що подія дійсно обіцяла бути грандіозною – анонсували стільки всього цікавого, що я, дивлячись в програму заходів, просто не могла обрати куди піти.

А чекати було чого - на одному майданчику поєднались: міжнародний конкурс кухарів, бар-шоу, ярмарок фермерських продуктів, виставки, лекторій від готельєрів і рестораторів, десятки майстер-класів і практикумів… Я дійсно стояла, читала програму свята і ледь не плакала, адже водночас на різних локаціях відбувалось стільки всього цікавого… і що мені тепер, розірватись, чи що?

Shoco Fan Day : il était extrêmement !

 Прокинувшись цієї неділі вранці та побачивши за вікном дощ, я вирішила… ні, не зостатись вдома. Я вирішила піти в гості. Адже саме в цей день команда кондитерської вирішила влаштувати – зібрати відданих фанатів своїх солодких смаколиків та поспілкуватись в тісному дружньому колі про Shoco, про десерти, поділитись планами на майбутнє, та просто познайомитись ще ближче. Добиралась я з перешкодами – через дощ, калюжі, та перекриту центральну частину міста. Але я твердо знала, що ЦЮ ПОДІЮ я пропустити просто не можу.

BBQ fest 2016 – ДОБРЯЧЕ ВШКВАРИЛИ!

Літо вже давно минуло, а з ним і шашличний сезон. Люди вже склали та винесли на балкон всі свої мангали, шампури, решітки, та мішки з вугіллям – чекати десь приблизно до Великодня. Але з’явились у Львові відчайдухи, які вирішили зламати всі стереотипи, та не дивлячись на жовтневий холод та дощ зібрати всіх любителів м’яса та ковбасок з вогню, та добряче вжарити, і не десь в лісі, а в історичному центрі Львова!

Вівсяно-кавові трюфелі

І знову на тему смачного та корисного. Особисто я жити не можу без солодкого, та для мене чай – не чай, якщо вприкуску до нього не йде щось солоденьке:) Але так як веду здоровий спосіб життя (або можливо НАМАГАЮСЬ, бо то не завжди вдається, адже навколо стільки спокус…), то обираю для себе найкорисніше, та стараюсь готувати сама – так ти точно впевнений, що тобі в смакоту не впхали всіляких «Е».

Сьогодні хочу поділитись з вами рецептом цукерочок, які не просто можна, але й ТРЕБА їсти, адже в них стільки всього корисного – фініки, вівсянка, кокосове масло… Задоволення від поїдання відразу зростає в стократ від усвідомлення того, що їси солодощі, і в результаті – не целюліт, а користь для організму:)

Свято сиру і вина 2016 у Львові. Частина 2. М'ясо, ДО м'яса, ЗАМІСТЬ м'яса, та ПІСЛЯ м'яса (2)

 Нарешті завершуємо говорити про Свято сиру і вина у Львові 2016. Ще не втомились читати? А я попереджувала, що звіт буде дуже великим:) 
Як на кожному застіллі після всіх голубців, кручеників, салатів та печень подають десерт, так і я після того як розповіла вам про сир і м’ясо, скажу пару слів про солоденьке. Отже, закушуємо:)

Свято сиру і вина 2016 у Львові. Частина 2. М'ясо, ДО м'яса, ЗАМІСТЬ м'яса, та ПІСЛЯ м'яса (1)

Нарешті ми поговоримо не тільки про сир, а й про іншу смакоту зі Свята сиру і вина-2016 у Львові. А крім сирів та вина було ще що скуштувати – м’ясо, паштети, соуси, варення, в’ялені томати, солодка випічка, горішки, мед, гранола, бургери-хотдоги-шаурмяу, бограч… Якщо ви не любитель сиру і вас проти вашої волі притягли на фест, то ви би теж не пішли голодними – все одно б знайшли щось для себе.

М’ЯСО

Як я вже говорила раніше, мене вразила представлена на святі кількість м’яса – воно було всюди та в будь-якому вигляді: ковбаси, шинки, копчене м’ясо, ковбаски гриль, шашлики, сосиски (але тут вже якщо чесно, сумніваюсь чи можна цей продукт віднести до справжнього true м’яса).

СИР І ВИНО. ще кілька слів про сир, і закінчуємо:)

Заключна частина відгуку про сири з мого величееезного звіту зі Свята сиру і вина у Львові 2016.
Нарешті закічуємо говорити про сир:)

СИР І ВИНО (продовження)

Так як зі Свята сиру і вина-2016 у Львові я принесла купу вражень, то довелось мені ці враження розділяти на кілька частин (тому що Блоггер просто відмовляється публікувати пости кілометрової довжини). Але це нічого, так навіть цікавіше - будемо поступово смакувати враження:)

Частина 1. СИР І ВИНО.

Отже, після кількох днів впорядкування інформації, фотографій та емоцій нарешті готова перша частина мого звіту про фестиваль Сиру та вина у Львові. Вона власне, про головних винуватців свята, яке зібрало небайдужих до цього вишуканого поєднання, - про СИР і ВИНО.


Так як я є людиною, яка не вживає алкоголю, але не уявляє свого життя без сиру, то буду більше про сир. Але дістанеться трохи уваги і вину:)

На фестивалі були представлені найрізноманітніші види сирів – від нашої рідної та приземленої бринзи, вурди та будзу і до елітних голандських чи німецьких сирів. На деяких учасниках свята я хотіла б зупинитись окремо. Почнемо з улюбленців (так, улюбленці як завжди перші, та їм найбільше уваги):)

Свято сиру та вина у Львові: Було багато… м’яса!

Нарешті відбулась подія, на яку я чекала цілий місяць! Я як справжній СИРоман, СИРолюб та СИРоїд просто не могла не відвідати Свято сиру та вина.

Фестиваль тривав три дні – з 21 по 23 жовтня. Я була присутня в перший та третій день. Зізнаюсь чесно: коли в перший день йшла, то думала що обмежусь одним днем, напишу короткий звіт, та й повсьому. Але свято виявилось настільки яскравим та насиченим, що я прийшла і в третій день, так як не встигла все сфотографувати та зі всіма поговорити.

Тому пишу це маленьке прев’ю, а свої враження від фестивалю розділю на два пости – власне СИР І ВИНО, та «Інші смаколики», адже крім сиру та вина було багато м’яса (!!!), соуси, солодощі, горішки та купа інших гастрономічних задоволень.

Ірландський содовий хліб

Цей рецепт свого часу для мене, як для людини яка веде здоровий спосіб життя, та плюс до того через роботу має мало вільного часу, став просто знахідкою.

Ірландський содовий хліб – це старовинний та традиційний рецепт, який, як вважають самі ірландці, відомий світу ще з часів Короля Артура. В країні яскраво-зелених гір, незчисленних овечих отар, потужних дощів та шумних пабів ніжний содовий хліб подають до кожної трапези. Вважається, що рецепт содового хліба був винайдений біднотою, які пекли його щоденно. Ірландські господині перед тим як поставити хліб до печі, робили на ньому хрестоподібні надрізи. Існувало повір’я, що такий амулет відганяє злих духів від родини. Проте історики стверджують, що надріз на випічці робили просто для того, щоб його було легко розділити на шматки.

Кожен ірландець має свій особистий улюблений рецепт такого хліба: хтось любить зі спеціями, хтось – з фруктами, хтось – з горіхами, хтось – з сухофруктами, а комусь всього відразу і побільше:) Але незмінно до складу такого хліба входять чотири інгредієнти: борошно, сода, сіль, квасне молоко (для реакції з содою необхідна молочна кислота).

Я, як прихильник здорового харчування, пекла свій хліб повністю з цільнозернового борошна.

В результаті – смачний, м’який, ароматний хлібець.

Особливо смачно на сніданок з бринзою або сиром брі….

Але враховуйте нюанс, що содовий хліб дуже швидко черствіє. Тому не варто пекти відразу багато, тим більш що процес приготування займає якихось пару хвилин на заміс, та півгодинки на випічку.

Інгредієнти:

1 скл. молока

1 ч.л. оцту

2 скл. борошна

½ ч.л. солі

½ ч.л. соди

Приготування:

1. Розігріти духовку до 200град.
2. Додати в молоко оцет, та зоставити на 10 хвилин, щоб молоко згорнулось (замість цієї процедури можна відразу взяти квасне молоко, кефір, або закваску)
3. Окремо змішати сухі інгредієнти
4. Додати в сухі інгредієнти молоко, та швидко замісити тісто – буквально 1 хвилину, це тісто не любить довгого замішування.
5. Викласти на деку, та пекти 20 хвилин, або до утворення апетитної шкірочки. Хоча, так як духовки у всіх різні, краще орієнтуйтесь не на час, а на суху дерев’яну паличку.

Смачного!:)

Квіткава: кав’ярня для романтиків.

Починаю здійснювати свої Наполеонівські плани, та мій пункт призначення №1 – це кав’ярня Квіткава, що знаходиться на вул. Волошина, 2.

Кав’ярня маленька – всього на 3 столики, але затишна. Всюди квіти – квіткарці зі «Снігової королеви» точно б сподобалосьJ

Інтер’єр дуже дівочий – думаю, чоловіки будуть не в захваті від квітника навколо. Хоча… чоловіки теж бувають різніJ

На барі працювали двоє – хлопчик та дівчинка, яка збирала букетики. Бармен був дуже привітним, та відразу, як тільки я підійшла до стійки, подарував білу троянду. Дуже мило та дуже приємно. Як виявилось, троянди тут дарують кожній дівчині, дівчинці, жінці – для мене це ще раз підтверджує мою думку про те, що в цей заклад краще прийти з подругою, ніж з чоловіком.

Ціни:

Десерти манюсінькі, виглядають гарно та апетитно. Бармен з задоволенням розповість про кожен з них, і не просто «десерт зі смаком того-то», а яка основа десерту, з чого складається, чим покритий, чим прикрашений… Мене завжди дуже тішить коли люди знаходяться на своєму місці, знають свою роботу, та виконують її з задоволенням. Ціни на цих гарненьких манюнь коливаються від 40 до 80грн. за одиницю. Чи прийнятна така ціна за десерт на один укус – судіть самі.

Ми замовили чайничок чорного чаю. Чайничок 500мл. обійшовся нам у 35грн. Ось тут на жаль, ми були розчаровані – чи то такий чай, чи то кладуть замало заварки, але чай був на смак просто як тепла вода. При тому, що настоювався 20 хвилин. Можливо, кава в даному закладі краща за чай.

Бармен, звичайно, дуже позитивний та привітний, проте був трохи розсіяний – спочатку приніс замість чаю каву, забув про цукор та про ложечки. Коли ми самі пішли до барної стійки за ложечками, то дівчинка-бармен виявилась не такою привітною, як її колега, та з нервами тикнула нам ОДНУ ложечку на двох.

Погані враження від чаю компенсує неймовірно гарна стіна з води – отримуєш естетичне задоволення, та, якщо заплющити очі, то можна і помедитуватиJ. Але обережно! – через таку красу в приміщенні підвищена вологість, тому коли ми вже збирались йти, то відчули що наш одяг вогкий.

Окремої уваги заслуговує (як не дивно) туалет – романтична атмосфера не просто продовжується тут, а напевно, досягає своєї вершини. Всюди стоять свічки, квіти, та дифузори з ефірними оліями. Як би не кумедно звучало, але це туалет, в якому хочеться залишитисьJ

Висновок:

Квіткава на мою особисту думку – чисто дівоча кав’ярня. Під час перебування не покидає відчуття наче знаходишся в квітковому магазині – ніжні аромати квітів, шум води, підвищена вологість, та за крок від тебе роблять букетики та продають листівки. Якщо ви романтик – то вам точно сюди.

Ціни – трохи вище середнього. Наш чай (хоча ні, скорше просто тепла водичка) не вартував заявленої на нього ціни. Чи вартують високих цін крихітки-десертики – не знаю, але жінки що сиділи за сусіднім столико, дуже хвалили. В мене не було підстав не вірити жінкам, які весь час задоволено посміхалисьJ

Обслуговування поки що «не дотягує». Думаю, наразі це можна виправдати тим, що Квіткава працює трохи більше трьох тижнів, і персонал ще не увійшов в курс справи. Хоча якщо забудькуватість бармена (який між іншим, був дуже позитивним та знав все меню назубок) ще можна пояснити фактором «нещодавно відкрились», то непривітність дівчинки-бармена – це поганий знак.

Чи повернусь ще в Квіткаву? – думаю що так. Гадаю, що ще зовсім молодій кав’ярні треба дати ще один шанс, та все-таки спробувати десерт та каву (можливо, вона краща за чай?)

(фото запозичено з facebook-сторінки кав'ярні Квіткава)

Наполеонівські плани

Наполеонівські плани

Друзі, у вас було таке, що одного разу ви прокинулись, і в голові майнула думка «Хочу-хочу-хочу зробити щось грандіозне»?  Отож одного ранку я теж так вирішила, та так як люблю писати про їжу, то поставила собі наполеонівський план – відвідати якомога більше цікавих закладів харчування у Львові, та звичайно ж, розповісти про них вам.

Гарна новина у тому, що у Львові таких закладів безліч, тому роботою до кінця свого віку я точно забезпечена:)

Перший запис нового блогу:)

Привіт!:)

Мене звати Марія, і я кулінарний блогер. Я люблю їжу, люблю готувати, люблю дізнаватись про те як створюється їжа, люблю вивчати їжу, люблю готувати їжу…

Після того як мій минулий кулінарний блог «бомбонули»і він пішов в небуття – а це було кілька років праці (буде, діти, вам наука, як створювати блоги на безкоштовних хостингах), я вирішила створити новий.

І не переносити статті зі старого, а почати все з «Чистої сторінки».

Отже, розпочинаємо творити нову історію та спробуємо зробити найсмачніший в Україні блог (а може, й не тільки в Україні)J
В своєму DeGusto я знову буду писати про їжу, про продукти, про ресторани, про кухню народів світу, та про все-все-все смачненькеJ

Я люблю надихати людей, дарувати радість та позитив. Тому якщо після прочитання моїх записів Вам захотілось щось приготувати, спробувати, піти на каву, чи у вас просто піднявся настрій – значить, я досягла своєї цілі!

Читайте, отримуйте задоволення, коментуйте!

І нехай Вам буде смачно!:)