Тепер ми виросли, але нічого не змінилось – заради пундика ми готові їхати на інший кінець міста, викладати великі гроші, чи закласти в кредит телевізор. От тільки пундики в кожного свої.
Я ж, в свою чергу, дізнавшись що в Києві збирається цілий фестиваль цукерочок і пундиків, швидко вкинула до торби фотоапарат та блокнот; придбала квиток страшенно незручне місце в потязі, помчала в подорож на 500 кілометрів, вперед до них, до пундиків:)
Прибула невиспана, змерзла, голодна, але щаслива, бо ось вона – вся найкраща смакота, зібрана в одному місці:) Раніше я вважала, що пундик – це щось таке виключно солоденьке (так, це все оті бабусині НЛП), тому мене дуже здивувала присутність таких продуктів як солоні соуси, копчена риба, сир, в’ялені томати і горілка. Але на фестивалі мені пояснили що пундику зовсім не обов’язково бути солодким. Пундик – це щось таке дуже-дуже смачне, що ти любиш більш всього на світі, і за що готовий віддати душу Дияволу. Все, тепер мене не дивує присутність горілки – для когось це точно пундик намбер ван форева:)
Фестиваль проводився вперше, тому був ще зовсім маленьким – це не було таке величезне дійство, схоже на окреме містечко, як для прикладу, гастрофестивалі у Львові. Зате тут я відчула дещо особливе. Я відчула атмосферу казки. Так-так, серед деяких учасників я знайшла направду ледь не героїв чарівних оповіданок – і чарівниць, і фей, і богинь, і навіть представників чорної магії.
Знайомтесь, це Марина. Вона робить надзвичайно смачні соуси песто та вершкові соуси Salsus. І вона на цьому фестивалі стала моєю Художницею.
Коли я підійшла до цієї сяючої жінки, то спочатку вона запропонувала мені спробувати вершкові соуси – грибний та «3 сири». І вони були неперевершеними. Я їла, і мені хотілось ще. Це був той самий випадок, коли нема чого додати, та нема чого забрати – все саме так, як треба. А потім Марина прийнялась робити брускети. Говорить, для того, щоб показати, з чим ще можна поєднати соуси песто.
І тут я застигла, спостерігаючи, як саме вона це робить. В її руках приготування брускети перетворилось на створення маленького шедевру – замість полотна вона використовували скибки підсмаженого багету, а замість фарб – свої песто-соуси Salsus.
Художниця робила брускети з песто, тунцем і пармезаном, поєднуючи такий незвичний для мене набір в єдину апетитну композицію. Вона робила брускети з томатним песто, хамоном і руколою, майстерно переплітаючи тонко нарізане м’ясо з гілочкою зелені. Вона робила брускети з мигдалевим песто, томатами та моцарелою – і я не могла відірвати погляду, як вона розкладала шматочки сиру на шар нарізаних томатів – здавалось, що сир лежить в невипадковому порядку, а в кожного шматочка вже є своє окремо визначене місце. Cвої готові роботи вона виклала на дерев’яну дощечку, і три різні картини склались в одну – неймовірно гармонійну і довершену.
Коли вона нарешті закінчила, то я вийшла з трансу… і трохи знахабніла, з’ївши відразу всі три брускети. І вони мене не розчарували – на смак це теж були три маленькі шедеври. Різні, як і картини у митця, але з однією спільною рисою – песто Salsus. Що ж, від творів Художниці я лишилась в захваті. Сподіваюсь, скоро зможу побачити та оцінити інші, нові роботи:)
А коли я побачила Ольгу, то зловила себе на думці, що якщо перевдягнути її в хітон, то вона буде схожою на грецьку богиню.
А коли я побачила Ольгу, то зловила себе на думці, що якщо перевдягнути її в хітон, то вона буде схожою на грецьку богиню.
Тим більш, що справа її життя – це шоколад, а він, як відомо, в древні часи вважався подарунком богів. Думаю, назвати Ольгу Богинею шоколаду не буде перебільшенням, тому що вона власноруч робить такі види цієї насолоди, які ми, простий народ, просто й не могли уявити – з сіллю, з перцем, з лавандою, полуницею, чаєм матча, лимоном, апельсином, імбирем, м’ятою, сичуанським перцем, кардамоном… і це далеко не все. Коли я підійшла до розкладки, то в мене просто почала йти обертом голова – хотілось всього і відразу.
І я піддалась цьому бажанню – я спробувала все, і від того була ще більш розгубленою – кожен був смачнющим, і не можна було визначити навіть декілька кращих. В голові крутились думки – як Богиня могла вигадати всі ці смаки? а потім втілити в життя, при цьому довести до такої довершеності смаку у вигляді плиточки шоколаду Prodan`s? Так, певно вона точно не з цієї планети:)
Далі на своєму шляху я зустріла доволі-таки сумнівний для себе пундик – копчену рибу. Але вирішила підійти та сфотографувати. І тут з-за вітрини з’явилась Наталя – жінка, яка власноруч разом зі своїм чоловіком займається коптінням скумбрії, лосося та морського окуня.
Далі на своєму шляху я зустріла доволі-таки сумнівний для себе пундик – копчену рибу. Але вирішила підійти та сфотографувати. І тут з-за вітрини з’явилась Наталя – жінка, яка власноруч разом зі своїм чоловіком займається коптінням скумбрії, лосося та морського окуня.
В мене знову стався маленький шок, тому що Наталя була настільки витонченою, що більш нагадувала фаянсову статуетку балерини.
І тому я не могла собі уявити Балерину в цеху. Вона пропонувала мені спробувати рибку, і я довго відмовлялась – бо не дуже люблю рибу, плюс потім буде страшенно сушити, плюс рибний сморід з рота… Але трохи поспілкувавшись, просто не могла встояти перед Балериною та спробувала. І ця секунда стала переломною в моєму житті – я почала любити копчену рибу – це було дуже смачно, ніжно… Не було різкого рибного запаху та нав’язливого болотяного смаку, який завжди так відлякував мене. Відразу захотілось зібрати всю дегустацію, щоб більш нікому не дісталось:)
До речі, ніякого сушняку та смороду з рота потім на диво не було! Тому тепер для мене рибка від Original Hot Smoked Fishcraft є ідеальною.
Я не знала, що ось тут треба бути особливо обачною та обережною, бо тут відбувалась чорна магія. Розкусила я лукавих дівчат з 13 beans вже надто пізно – десь на півпуті підписання договору про здачу душі в аренду. Тут пригощали темним як ніч шоколадом з різними добавками – перший був з горіхами, сушеними ягодами й малесенькими маршмелоу; а другий – з сушеним інжиром, лимонною цедрою та курагою…
Я не знала, що ось тут треба бути особливо обачною та обережною, бо тут відбувалась чорна магія. Розкусила я лукавих дівчат з 13 beans вже надто пізно – десь на півпуті підписання договору про здачу душі в аренду. Тут пригощали темним як ніч шоколадом з різними добавками – перший був з горіхами, сушеними ягодами й малесенькими маршмелоу; а другий – з сушеним інжиром, лимонною цедрою та курагою…
…Ось такими цукерками, які були більш схожі на корали з морського дна, і ніяк не виглядали їстевними…
…Звабливими цукерочками з сушеною полуницею, настільки легкою і невагомою, що при укусі здавалось, вона розпадається на тисячі пушиночок, немов кульбабка.
І нарешті – трьома видами трюфелів – Врешковим, Дор Блю, та Манговим. Ось де сховалась вся підступність чорної магії! Їх смак був насиченим – він не розкривався поступово, а відразу хапав в міцні обійми – справжнє приворотне зілля. Вершковий затьмарював розум вибуховим шоколадним смаком. Дор Блу не давав розслабитись – насичений какао переплітався з сирною солоністю та гірчинкою. А манговий…
…Звабливими цукерочками з сушеною полуницею, настільки легкою і невагомою, що при укусі здавалось, вона розпадається на тисячі пушиночок, немов кульбабка.
І нарешті – трьома видами трюфелів – Врешковим, Дор Блю, та Манговим. Ось де сховалась вся підступність чорної магії! Їх смак був насиченим – він не розкривався поступово, а відразу хапав в міцні обійми – справжнє приворотне зілля. Вершковий затьмарював розум вибуховим шоколадним смаком. Дор Блу не давав розслабитись – насичений какао переплітався з сирною солоністю та гірчинкою. А манговий…
Він полонив мене остаточно. Я можу охарактеризувати цей смак тільки як «Соковитий шоколад». Не уявляєте, як це? Авжеж, якби мені колись сказали таке словосполучення, то я теж не змогла б ототожнити це з якимось смаком. Але ви обов’язково маєте хоч раз в житті відчути це. Тому якщо колись побачите трюфелі 13 beans – то піддайтесь спокусі, дозвольте цій чорній магії заполонити ваш розум.
Від чорної-пречорної магії в радикально протилежному напряму – до небес, там де м’які хмаринки. Такі ж м’які, як і маршмелоу «Счастье в коробочке». А творить ці невагомі десерти Янгол з великими глибокими очима та не менш неземним ім’ям – Інесса.
Від чорної-пречорної магії в радикально протилежному напряму – до небес, там де м’які хмаринки. Такі ж м’які, як і маршмелоу «Счастье в коробочке». А творить ці невагомі десерти Янгол з великими глибокими очима та не менш неземним ім’ям – Інесса.
На дегустацію Янгол принесла три види хмаринок – маракуйя, ягода, та шоколад. На смак особисто для мене трохи засолодкі, але ось маракуйя мала легку кислинку, тому сподобалась мені найбільш. Консистенція зовсім не така, як у маршмелоу, який пропонують нам в супермаркетах (думаю, вам не треба розповідати про ту насичену хімозними ароматизаторами гуму), - а навпаки – як малесенькі легенькі подушечки.
Думаю, що десерт перш всього дівочий – пухка структура, солоденькі ягідні та шоколадні смаки, пастельні кольори, та ще й упаковано в малесеньку коробочку з квіточками та перев’язано рожевим бантиком. Тому чоловіки, звертаюсь до вас: частіше даруйте своїм коханим щастя. Хоча б ось таке Счастье в коробочке, яке десь там, вище неба, з хмарок робить мила дівчинка з янгольськими очима.
Далі я побачила ще одного Янгола, але вже набагато підступнішого – вона пропонувала людям пончики. Так-так, Янгол на ім’я Світлана з невинним і добрим виразом обличчя пропонувала нам десерт, тільки від назви якого росте талія та розвивається целюліт.
Ще більшої шкоди стійкій психіці та силі волі завдавали вигляд десерту та його аромат – такий солодкий та ванільний, - відразу нагадував вихідні вдома, коли можна було разом з мамою насмажити солодких ванільних пончиків у величезній кількості олії, потім посипати цукровою пудрою, і не чекаючи, коли вони вихолонуть, вм’яти відразу декілька. Тому не дивно, що біля Craftodonuts відразу зібралась купа дітей, які хапали цих красунчиків в шоколадній, вершковій, та ягідній глазурі… Ех, повернутись би в ті безтурботні дитячі часи, коли не думаєш про калорії…
Я декілька разів підходила до цієї розкладки, і кожного разу дівчинка біля розкладки була іншою. Спільним у таких різних дівчат було одне – вони всі були Сестри Бабенцови. А також кожна з них говорила «То була моя сестра. Моя КРАСИВІША сестра». Дівчата, якби я була Парісом зі всім відомої легенди про яблуко роздору, то я б точно не змогла визначити найгарнішу – ви дійсно всі прекрасні:)
Такі ж прекрасні, як і ваші солодощі – я куштувала представлене на дегустації брауні, і не могла обмежитись одним шматочком – він був ідеальним… такий вологий, шоколадний, з тонкою хрумкою цукровою шкірочкою, та горішками… Я була в захваті. Потім ще поверталась до сестричок кілька разів, куштувала, купувала… Мене зваблювало все, тому я придбала все – і зефір, і печиво, і маршмелоу, і безе…але не спробувала!
Так, це був унікальний в моєму житті випадок, коли в мене поцупили пакетик з солодощами. Людино, якщо ти зараз це читаєш, я рада що тобі цього вечора було дуже смачно, але більш так не роби. Чому я впевнена, що смачно? А хіба можна заради несмачного піти на кримінал?
Ось тут було організовано справжній бутік – з еклерами та макаронс,які виглядали скорше як дорогі прикраси, аніж як їжа.
Певно, якби я придбала такий еклерчик, то мені було б шкода його їсти – я б скорше поклала вдома до скриньки з прикрасами, кожного дня відкривала б її, та дивилась на нього аж поки він не покриється пліснявою:)
Мені дуже хотілось поспілкуватись з самим кутюрьє Ателье эклеров, але на жаль, презентувати ці коштовності надіслали костюмера, який нічого не знав про процес створення, лише дав мені візитівку та й по всьому. А так хотілось дізнатись більше…
А це – Світлана, і на сьогодні вона для мене Чарівниця. Ця сяюча жінка з чарівною посмішкою робить дещо неймовірне – перетворює звичайні овочі та фрукти на надзвичайно смачні варення та соуси Jamsa.
І головне, що подумала вона про кожного – і про любителів гостренького, і солоного, і солодкого. Навіть така вибаглива людина як я, яка ще й при тому не особливо любить варення (відразу асоціації з таким темним, майже чорним перевареним місивом, яке деякі бабулі в селі варять по три дні, уварюючи до того стану, коли вже неможливо ідентифікувати, з чого саме воно зварене), - все одно знайшла для себе улюбленця. Та ще й не одного!
Першим став Pumpkin Jack – таке по-осінньому затишне вареннячко з гарбуза; а другим - Christmas jam – о, цей пряний джем взагалі став одним з найголовніших задоволень цього дня… В ньому Чарівниця поєднала всі головні аромати та смаки різва – мандарин, прянощі, та легкий хвойний післясмак розмарину… Я вже хочу щоб швидше випав сніг, та настало Різдво, але з однією важливою умовою – нехай воно прийде до мене разом з
Скажіть, а ви вірите у всілякі аури, позитивні-негативні енергії, і тому подібне? Я вірю, тому що до цього стенду мене немов магнітом, притягнула енергетика добра. Я б навіть сказала Дооооообра:)
Двійко неймовірних людей, що просто таки як два сонця, випромінювали шалену дозу позитиву, пропонували всім спробувати їх сири – козиний молодий та витриманий; а також коров’ячий вершковий, «ранковий», та з пажитніком.
Я як справжній сирний маньяк, просто не могла не спробувати. І знаєте… Вони всі прекрасні. Хоча моїм фаворитом став сир з пажитніком – ніжний вершковий смак, який дуже гармонійно доповнює легкий грибний присмак шамбали. А коров’ячий ранковий взагалі може стати вашим сонечком на будь-який день – навіть в найбільшу негоду за вікном, бо за рахунок додання морков’яного соку виглядає дуже яскраво та підіймає настрій на відмітку «максимум» не тільки за рахунок неймовірного смаку, а й вигляду:)
А тепер, власне, про добро: коли ці двоє дізнались, що я тільки з потяга, та є невиспаною, втомленою, змерзлою та голодною, то подарували мені по шматочку своїх сирів. Та запросили в гості до себе на ферму. А я візьму, та приїду. От просто так ці люди роблять не тільки хороший та смачний продукт а й гарні вчинки, і повністю виправдовують свою назву – Доообра ферма. Для мене ці дві неймовірних людини сьогодні стали дійсно Головними постачальниками Добра на ярмарку. Ще раз дякую вам за неймовірний позитив, радість та Доообро!
Тут взагалі творились дивні речі – біля цього стенду стояло багато дітей, які їли мед. Ще раз : ДІТИ ЇЛИ МЕД. Скажіть, вас в дитинстві легко було нагодувати медом? Чи може ви знаєте багато дітей, які замість цукерок обрали б мед? А тут ну просто якась магія.
Що це? Заклинання? Погрози? Чи може обіцянки типу «якщо спробуєш, то я по дорозі додому куплю тобі ту машинку?». А ні, це все абсолютно добровільно, тому що Мед-шмед вирішив представити нам не просто продукт бджільництва, а з всякими цікавинками – з корицею, апельсиновою цедрою, з перчиком, та навіть з насінням кропу! А також, як приємний бонус – ось такі святкові пакування, тому дуже рекомендую всім батькам – замість звичайних новорічних коробок з карамельками від великих кондитерських корпорацій подаруйте краще дитині на Миколая ось такий наборчик.
Це смачно, солодко, та корисно. А те, що дитина точно буде їсти мед – це вже перевірено на Святі Цукерочки та Пундика:)
От який гастрономічний ярмарок обходиться без Українських в’ялених помідорів? Ніякий. Вони всюди – від просто Свята їжі до Фестивалю морозива.
Чому? Тому що ці помідорки є смачнючими, і на мою думку, їх можна їсти зі всім підряд – з хлібом, сиром, класти в борщ, жувати з м’ясом, посипати зверху морозиво, наминати просто так… Дуже універсальна штука, особливо до наступного пундика –
Voevodka :)Так, для когось це теж і цукерочка, і пундик в одному флаконі:)
При бажанні теж може відправити в казку – добру або страшну; безкоштовно показати кіно, або перетворити вас з людини на представника фауни, чи в особливо тяжких випадках – флори. Коротше кажучи, цей пундик прекрасний тим, що ніколи не знаєш, що від нього чекати:)
От кому я завжди радію! Це Білочки з Одеси, які везуть нам найкорисніші ласощі – найбільш небанальні смажені горіхи в світі! Теж дуже підступний смаколик – одного разу спробуєш, та «підсядеш» на все життя.
Чесно кажучи, йдучи до розкладки, я дала собі слово нічого не брати куштувати, бо вже скуштувала все, знаю кожен вид на смак, і нема чого тут об’їдати Білочок. Але всі мої плани були зруйновані однією-єдиною новиною: в Жареный орехъ тепер з’явилось дещо особливе спеціально до Нового року – це мигдаль в щербеті, та солодкий мікс, обсмажений в медовій карамелі з лимоном, корицею та імбирем.
І не кажіть, що у вас ще потекла слинка. І я незчулась, як вже на повну хрумкотіла різдвяними новинками. Жареный орехъ, підступний одесит, що ж ти робиш зі мною?
А це – Максим, і він сьогодні для мене Композитор. Він в своїй Бджолиній лавці зробив неймовірне – зробив зі звичайного меду цілу симфонію смаку.
Коли я куштувала його крем-мед, то по-перше, відчувала надзвичайно приємну консистенцію – не таку зацукровану та «забиту», як звичайний мед. По-друге, справжнім гастрономічним відкриттям стало для мене поєднання меду та ягід – я ніколи й уявити не могла що це настільки смачно! А виявляється, солодкий мед разом з ягідною кислинкою заграють абсолютно по-новому!
Я куштувала крем-мед з малиною, і в голові грала ніжна французька мелодія. Це була весна в маленькому провінційному містечку, рожеві квіти на деревах, та романтичний настрій. Від чорничного почав грати джаз – вечір, вогні великого міста, та серйозний дядько в капелюсі та з саксофоном поруч. А ось мій фаворит, обліпиховий, змусив мене танцювати! В прямому значенні цього слова! Зазвучав швидкий і драйвовий Елвіс, та з головою накрила абсолютна безтурботність. Я їла, танцювала від задоволення, а Композитор дивився на мене, і лише посміхався. Можливо, в нього в голові творилось те саме?:)
Згадаю і про головну чарівницю вечора - маленьку витончену Надію, яка організувала все свято, багато бігала, хвилювалась, спілкувалась з відвідувачами, залагоджувала всі проблеми. Зізналась, що дуже хоче зробити це свято постійним, щоб кожного року в одному місці збирались всі ті хто любить пундики - і ті, хто робить їх, і ті хто їх їсть.
Я теж дуже сподіваюсь, що вже наступного року я знову завітаю до Києва на фестиваль Цукерки і Пундика, і він вже буде мінімум разів в 5 більшим:)
Далі я побачила ще одного Янгола, але вже набагато підступнішого – вона пропонувала людям пончики. Так-так, Янгол на ім’я Світлана з невинним і добрим виразом обличчя пропонувала нам десерт, тільки від назви якого росте талія та розвивається целюліт.
Ще більшої шкоди стійкій психіці та силі волі завдавали вигляд десерту та його аромат – такий солодкий та ванільний, - відразу нагадував вихідні вдома, коли можна було разом з мамою насмажити солодких ванільних пончиків у величезній кількості олії, потім посипати цукровою пудрою, і не чекаючи, коли вони вихолонуть, вм’яти відразу декілька. Тому не дивно, що біля Craftodonuts відразу зібралась купа дітей, які хапали цих красунчиків в шоколадній, вершковій, та ягідній глазурі… Ех, повернутись би в ті безтурботні дитячі часи, коли не думаєш про калорії…
Я декілька разів підходила до цієї розкладки, і кожного разу дівчинка біля розкладки була іншою. Спільним у таких різних дівчат було одне – вони всі були Сестри Бабенцови. А також кожна з них говорила «То була моя сестра. Моя КРАСИВІША сестра». Дівчата, якби я була Парісом зі всім відомої легенди про яблуко роздору, то я б точно не змогла визначити найгарнішу – ви дійсно всі прекрасні:)
Такі ж прекрасні, як і ваші солодощі – я куштувала представлене на дегустації брауні, і не могла обмежитись одним шматочком – він був ідеальним… такий вологий, шоколадний, з тонкою хрумкою цукровою шкірочкою, та горішками… Я була в захваті. Потім ще поверталась до сестричок кілька разів, куштувала, купувала… Мене зваблювало все, тому я придбала все – і зефір, і печиво, і маршмелоу, і безе…але не спробувала!
Так, це був унікальний в моєму житті випадок, коли в мене поцупили пакетик з солодощами. Людино, якщо ти зараз це читаєш, я рада що тобі цього вечора було дуже смачно, але більш так не роби. Чому я впевнена, що смачно? А хіба можна заради несмачного піти на кримінал?
Ось тут було організовано справжній бутік – з еклерами та макаронс,які виглядали скорше як дорогі прикраси, аніж як їжа.
Певно, якби я придбала такий еклерчик, то мені було б шкода його їсти – я б скорше поклала вдома до скриньки з прикрасами, кожного дня відкривала б її, та дивилась на нього аж поки він не покриється пліснявою:)
Мені дуже хотілось поспілкуватись з самим кутюрьє Ателье эклеров, але на жаль, презентувати ці коштовності надіслали костюмера, який нічого не знав про процес створення, лише дав мені візитівку та й по всьому. А так хотілось дізнатись більше…
А це – Світлана, і на сьогодні вона для мене Чарівниця. Ця сяюча жінка з чарівною посмішкою робить дещо неймовірне – перетворює звичайні овочі та фрукти на надзвичайно смачні варення та соуси Jamsa.
І головне, що подумала вона про кожного – і про любителів гостренького, і солоного, і солодкого. Навіть така вибаглива людина як я, яка ще й при тому не особливо любить варення (відразу асоціації з таким темним, майже чорним перевареним місивом, яке деякі бабулі в селі варять по три дні, уварюючи до того стану, коли вже неможливо ідентифікувати, з чого саме воно зварене), - все одно знайшла для себе улюбленця. Та ще й не одного!
Першим став Pumpkin Jack – таке по-осінньому затишне вареннячко з гарбуза; а другим - Christmas jam – о, цей пряний джем взагалі став одним з найголовніших задоволень цього дня… В ньому Чарівниця поєднала всі головні аромати та смаки різва – мандарин, прянощі, та легкий хвойний післясмак розмарину… Я вже хочу щоб швидше випав сніг, та настало Різдво, але з однією важливою умовою – нехай воно прийде до мене разом з
Скажіть, а ви вірите у всілякі аури, позитивні-негативні енергії, і тому подібне? Я вірю, тому що до цього стенду мене немов магнітом, притягнула енергетика добра. Я б навіть сказала Дооооообра:)
Двійко неймовірних людей, що просто таки як два сонця, випромінювали шалену дозу позитиву, пропонували всім спробувати їх сири – козиний молодий та витриманий; а також коров’ячий вершковий, «ранковий», та з пажитніком.
Я як справжній сирний маньяк, просто не могла не спробувати. І знаєте… Вони всі прекрасні. Хоча моїм фаворитом став сир з пажитніком – ніжний вершковий смак, який дуже гармонійно доповнює легкий грибний присмак шамбали. А коров’ячий ранковий взагалі може стати вашим сонечком на будь-який день – навіть в найбільшу негоду за вікном, бо за рахунок додання морков’яного соку виглядає дуже яскраво та підіймає настрій на відмітку «максимум» не тільки за рахунок неймовірного смаку, а й вигляду:)
А тепер, власне, про добро: коли ці двоє дізнались, що я тільки з потяга, та є невиспаною, втомленою, змерзлою та голодною, то подарували мені по шматочку своїх сирів. Та запросили в гості до себе на ферму. А я візьму, та приїду. От просто так ці люди роблять не тільки хороший та смачний продукт а й гарні вчинки, і повністю виправдовують свою назву – Доообра ферма. Для мене ці дві неймовірних людини сьогодні стали дійсно Головними постачальниками Добра на ярмарку. Ще раз дякую вам за неймовірний позитив, радість та Доообро!
Тут взагалі творились дивні речі – біля цього стенду стояло багато дітей, які їли мед. Ще раз : ДІТИ ЇЛИ МЕД. Скажіть, вас в дитинстві легко було нагодувати медом? Чи може ви знаєте багато дітей, які замість цукерок обрали б мед? А тут ну просто якась магія.
Що це? Заклинання? Погрози? Чи може обіцянки типу «якщо спробуєш, то я по дорозі додому куплю тобі ту машинку?». А ні, це все абсолютно добровільно, тому що Мед-шмед вирішив представити нам не просто продукт бджільництва, а з всякими цікавинками – з корицею, апельсиновою цедрою, з перчиком, та навіть з насінням кропу! А також, як приємний бонус – ось такі святкові пакування, тому дуже рекомендую всім батькам – замість звичайних новорічних коробок з карамельками від великих кондитерських корпорацій подаруйте краще дитині на Миколая ось такий наборчик.
Це смачно, солодко, та корисно. А те, що дитина точно буде їсти мед – це вже перевірено на Святі Цукерочки та Пундика:)
От який гастрономічний ярмарок обходиться без Українських в’ялених помідорів? Ніякий. Вони всюди – від просто Свята їжі до Фестивалю морозива.
Чому? Тому що ці помідорки є смачнючими, і на мою думку, їх можна їсти зі всім підряд – з хлібом, сиром, класти в борщ, жувати з м’ясом, посипати зверху морозиво, наминати просто так… Дуже універсальна штука, особливо до наступного пундика –
Voevodka :)Так, для когось це теж і цукерочка, і пундик в одному флаконі:)
При бажанні теж може відправити в казку – добру або страшну; безкоштовно показати кіно, або перетворити вас з людини на представника фауни, чи в особливо тяжких випадках – флори. Коротше кажучи, цей пундик прекрасний тим, що ніколи не знаєш, що від нього чекати:)
От кому я завжди радію! Це Білочки з Одеси, які везуть нам найкорисніші ласощі – найбільш небанальні смажені горіхи в світі! Теж дуже підступний смаколик – одного разу спробуєш, та «підсядеш» на все життя.
Чесно кажучи, йдучи до розкладки, я дала собі слово нічого не брати куштувати, бо вже скуштувала все, знаю кожен вид на смак, і нема чого тут об’їдати Білочок. Але всі мої плани були зруйновані однією-єдиною новиною: в Жареный орехъ тепер з’явилось дещо особливе спеціально до Нового року – це мигдаль в щербеті, та солодкий мікс, обсмажений в медовій карамелі з лимоном, корицею та імбирем.
І не кажіть, що у вас ще потекла слинка. І я незчулась, як вже на повну хрумкотіла різдвяними новинками. Жареный орехъ, підступний одесит, що ж ти робиш зі мною?
А це – Максим, і він сьогодні для мене Композитор. Він в своїй Бджолиній лавці зробив неймовірне – зробив зі звичайного меду цілу симфонію смаку.
Коли я куштувала його крем-мед, то по-перше, відчувала надзвичайно приємну консистенцію – не таку зацукровану та «забиту», як звичайний мед. По-друге, справжнім гастрономічним відкриттям стало для мене поєднання меду та ягід – я ніколи й уявити не могла що це настільки смачно! А виявляється, солодкий мед разом з ягідною кислинкою заграють абсолютно по-новому!
Я куштувала крем-мед з малиною, і в голові грала ніжна французька мелодія. Це була весна в маленькому провінційному містечку, рожеві квіти на деревах, та романтичний настрій. Від чорничного почав грати джаз – вечір, вогні великого міста, та серйозний дядько в капелюсі та з саксофоном поруч. А ось мій фаворит, обліпиховий, змусив мене танцювати! В прямому значенні цього слова! Зазвучав швидкий і драйвовий Елвіс, та з головою накрила абсолютна безтурботність. Я їла, танцювала від задоволення, а Композитор дивився на мене, і лише посміхався. Можливо, в нього в голові творилось те саме?:)
Згадаю і про головну чарівницю вечора - маленьку витончену Надію, яка організувала все свято, багато бігала, хвилювалась, спілкувалась з відвідувачами, залагоджувала всі проблеми. Зізналась, що дуже хоче зробити це свято постійним, щоб кожного року в одному місці збирались всі ті хто любить пундики - і ті, хто робить їх, і ті хто їх їсть.
Я теж дуже сподіваюсь, що вже наступного року я знову завітаю до Києва на фестиваль Цукерки і Пундика, і він вже буде мінімум разів в 5 більшим:)
Немає коментарів:
Дописати коментар