HoReCa Show-2016 у Львові: Гастрономічні враження. vol.1

 Я довго готувалась до цієї події – більш ніж за місяць часу випросила в керівництва вихідний в будній день, придбала квиточок, та кожного дня поглядала в календар й обурювалась, чому час тягнеться так повільно… А все тому, що подія дійсно обіцяла бути грандіозною – анонсували стільки всього цікавого, що я, дивлячись в програму заходів, просто не могла обрати куди піти.

А чекати було чого - на одному майданчику поєднались: міжнародний конкурс кухарів, бар-шоу, ярмарок фермерських продуктів, виставки, лекторій від готельєрів і рестораторів, десятки майстер-класів і практикумів… Я дійсно стояла, читала програму свята і ледь не плакала, адже водночас на різних локаціях відбувалось стільки всього цікавого… і що мені тепер, розірватись, чи що?

Я відвідала купу майстер-класів, лекцій, але на жаль, далеко не всюди встигла, куди хотіла. Було дуже цікаво та пізнавально, але так як я пишу про смачненьке, то думаю, що вам зараз буде нецікаво читати про мої нотатки з лекцій – всі ви чекаєте на розповідь про їжу)
Ось цього на було предостатньо, і все чого тільки душа може забажати – м’ясо, ковбаси, сири, мед, варення, джеми, риба, кава, соки, вино, солодке… навіть дегустація оливкової олії.

Після всіх дегустацій я почувалась як бочечка – спробувала далеко не все, бо відчувала, що вже не можу, але кожен був гостинним і не відпускав поки не нагодує всім, що має:)

«Якщо ти не спробуєш цього, то як ти про нас напишеш?» - це запитання я чула найчастіше. І розуміла, що дійсно – щоб розповісти, маю спробувати; але з іншого боку – мені ж всього спожитого вистачить на на те, щоб потім місяць часу жити, нічого не їсти та не відчувати голоду!:) Так, я на собі відчула, що таке ГОСТИННІСТЬ від HoReCa Show Lviv 2016.


На деяких локаціях, які особливо припали до душі, до смаку, або просто привабили увагу – зупинюсь окремо.

На HoReCa Show Lviv завітав пан Боїм! І вся позитивна енергетика заходу сконцентрувалась саме тут! Дуже класні хлопці – Мартин, Тарас, та Олександр, які весь час посміхались, говорили, жартували; та маленькі апетитні баночки з соусами БоЇм, які так і манили «спробуй… спробуй…». Першим спробувала соус з халапеньо – відчула себе драконом!:) Добре що далі соуси розташовувались по зменшенню «ядреності» - ще раз я б цього не витримала:)

Перекуштувала всі види, і можу сказати, що стала прихильницею пана Боїма – особливо він підкорив мене своїм полунично-м’ятним та малиново-шоколадним джемом… Це та сама смакота, яку хочеться тихенько принести додому, заховатись десь в темному куточку, і з’їсти всю баночку, не поділившись ні з ким. І відчути себе щасливою. Щасливою, Бо Їм.

Оооо… повз такого я точно не пройду повз…:) Бюш та кротен… Вже з самої назви починаєш розуміти, що це не просто сир, а насолода… Причому цей вишуканий французький сир від Шеврет – це насолода не тільки для смакових рецепторів, а й для зору. Ну хіба ви змогли б пройти повз такого красунчика? Ось я не змогла. 

До речі, його звати Кроттен Бамбіно, і він приправлений цибулею-ешалот, маковими зернятами, сушеними томатами та сезамом.

Або ось цей красунчик – Бюш в золі – зовні темна і загадкова особистість, поки не познайомишся з ним. Бо всередині в нього – ніжна , м’яка та смачна серединка.

Так, тут не тільки гарно, але й смачно…

А ви любите, коли до вас на свято приїздить Дідо? Такий рідний, щирий, з яким так просто та легко? От я люблю. І він таки відклав всі свої домашні справи, зоставив всіх корів та свиней на дружину, наказав сину вчасно годувати пса, зібрав гостинців, та приїхав до нас, на HoReCa Show. Привіз дуже багато всього – не знаю навіть, як йому вдалось це все самому дотягти. 

Але заспокоює, каже що допомогли добрі люди з Шувару. Розклався та прийнявся частувати – пригощав сиром – сулугуні, селиським, халумі, та брі; а також салом! 

Звичайно, що ж то за дідо, що не пригостить салом? Дуже наполягав спробувати, але на жаль сала не їм. А от сир спробую. Дідо, то дуже смачно! Я навіть і не можу вибрати, що в тебе мені засмакувало більше – сулугуні, чи ось цей, з травами… чи селиський… Ех, Дідо, я розумію, що для тебе ми всі надто худі і нас треба відгодувати…але ж не настільки!:)

А ви сумнівались? От я – ні:) Я вже говорила, що без Шкварки не відбудеться жодна гастрономічна подія – від Свята сиру до Дня шоколаду. 

Але на відміну від попередніх фестивалів, де я не могла навіть добре сфотографувати розкладку, бо вже надто багато було ласих на ковбаску від Шкварки, тут я не тільки сфотографувала, переглянула, почитала та поспілкувалась, а й…. та-дааам! – нарешті спробувала знамениту пальцьопхану! І що я можу сказати? Тепер я розумію, чому біля Шкварки завжди повно народу – це направду дуже смачно

Ось кого я теж неймовірно рада бачити – це ж маленький філіал культової кав’ярні Світ Кави! До речі, мені дуже радісно від того, що на цьому фото вдалось відзняти обійми і такі щирі посмішки – я досі переглядаю це фото, від нього стає тепло на душі:) 

А ще тепліше від того, що дівчата так само щиро посміхались до кожного що прийшов за кавою. Дійсно було таке відчуття, що тут на тебе чекають.
Є ще одна причина, з якої цей день я відмічу червоним в календарику – я нарешті познайомилась з Маркіяном – власником, душею, серцем, батьком Світу кави. 

Маркіян виявився просто безмежно світлою людиною – настільки легкий у спілкуванні, що виникає таке відчуття, наче познайомились не півгодини назад, а спілкуєшся зі своїм старим другом. Це той випадок, коли вже треба йти далі, але не хочеш відходити від цієї людини, яка просто причарувала тебе своєю посмішкою. За розмовою з Маркіяном я пропустила пару лекцій, але абсолютно про це не жалкую. Мій моральний збиток було відшкодовано фантастично смачним макаронс з м’ятним кремом… З першого укусу просто забуваєш про все… Які там ще лекції та майстер-класи, коли тут – така неземна насолода?:)


Також на HoReCa Show пригощали справжньою турецькою кавою Turcoffee з таких незвичних кавових машин. Менеджер сказав, що така кавова машина повністю відтворює процес приготування кави по-турецьки. До цих слів я поставилась трохи з недовірою, адже каву по-турецьки готують на розпеченому піску, або на розпеченому камінні. На таке моє питання менеджер відповів тільки «Ну ось бачите, до чого дійшов прогрес. Звичайна кавова машина не може цього зімітувати, а наша може». Тому мені зосталось тільки стояти та думати, пісок там чи каміння…і що вона і як вона імітує…

 Мені запропонували менше думати, більше оцінювати – та зробили мені каву «Султан» - стверджували, що 100% арабіка. Що ж, Султан був доволі-таки «ядрений»:) Пропонували цукор, але я п’ю каву без цукру – на мою думку, він псує смак справжньої кави. Похвалили, та сказали що в Туреччині каву з цукром не п’ють – тільки вприкуску з фруктами чи своїми традиційними солодощами. Ех, дійсно, до такої кави ще б лукумчику…:)

А лукумчик, між іншим, теж був. Просто до нього вчасно не дійшли.


Виставкою заморських делікатесів зустрів мене стенд Бальзано фуд. 

На дегустацію представили прошутто, італійську салямі, сир качокавалло, пармезан, моцарелла буффало, два соуси песто та в’ялені помідори. 

Представник компанії Сергій сказав мені що «Моцарелла буффало – це кращий сир в світі». І я спробувала. Сказати, що кращий в світі, не можу (хоча б тому що весь в світі ще спробувати не встигла), але те, що один з кращих – однозначно! Після першого шматочка мене просто неможливо було відтягнути від нього за вуха! 

Ніжнішого сиру в житті я ще просто не куштувала! Це просто суцільна сирна «райська насолода» - їси, та хочеш ще! 

Я дуже тішусь, коли зустрічаю на фестивалях своїх старих знайомих. І сьогодні я стрибала від радості, побачивши вже знайомого мені зі Свята сиру та вина Ігора Сафронова. 

 Він знову привіз до Львова свої незвичні як на смак так і на вигляд сири– це однозначно варто хоча б спробувати, тому що на відміну від всіх кротені, пармезанів, сулугуні, бринз, які в різних виробників чимось та й відрізняються, але в основному мають спільну рецептуру і технологію виробництва, то Ігор робить ексклюзивний сир за авторськими рецептами, які розробив сам. 

Тому куштуючи, знайте що їсте 100% ексклюзивчик.

Зайшли на здибанку і Сусіди – принесли ковбаси, паштети та соуси власного виробництва. 

Звичайно, трохи дивно тримаючи в руках паличку завакуумованої ковбаси, не бачити на ній етикетки, на якій було б вказано склад продукту. Але Сусіди заспокоюють, і говорять що вся продукція є повністю натуральною, без сторонніх домішок, добавок, всіляких «Е». За якість і свіжість ручаються, бо самі сировину купують, самі продукт роблять, самі і продають. Що ж, заспокоїли:) Можна куштувати – скуштувала соуси, ковбаску курячу, свинну, та паштет. 

Моїми сусідськими фаворитами стали: печений паштет – їси, і таке відчуття, наче знаходишся у бабусі в селі, і їси паштетик, який вона спеціально для тебе власними руцями зготувала – настільки по-домашньому смакує; куряча ковбаса – дуже гарно відчувається саме м’ясо, не забита спеціями; та журавлиновий соус – тут без коментарів, бо я просто обожнюю журавлину, і мені все журавлинове є смачним:) Що ж, Сусіди, готуєте ви смачно, будемо дружити:)

У когось в житті все так собі – ні риба, ні м’ясо; а ось ці імпозантні чоловіки привезли нам відразу і риби, і м’яса. 

Були ковбаси (дуже смачні, не гірше ніж в Шкварки), риба (її я не наважилась спробувати, бо по-перше, шлунок був би дещо в шоці від таких поєднань їжі, а по-друге роздерта риба на столі виглядала трохи страхітливо. Хоча я щиро вірю що смачно. По крайній мірі, всі хто дегустував, дуже хвалили), та мацик. 

Мацик – це взагалі якийсь тренд на HoReCa Show. Я його зустрічала щонайменше в чотирьох різних локаціях. Як мені розповіли, Мацик – старовинна поліська страва ,сиров'ялена свинина у кендюху. Добірне, свіже свиняче м'ясо, солять, перчать, потім перемішують з добавками сала та складають у добре вичищений свинячий трибух. Ця м'ясна куля, вагою від 0,5 до 2 кг, кладеться під прес, аби стекла зайва рідина. А потім, ця куля в сітці, підвішувалась на горищі для всихання. Зазвичай, чіпляли там, де зберігалось сіно, аби м'ясо натягувалось запахом висохлих трав. За декілька місяців м'ясо всихається у двічі, і має специфічний запах, який відрізняється від запаху всіх інших страв на основі сиров'яленої свинини. І це смачно. Хоча не дуже добре жується:) Але нічого, нехай буде наша українська жуйка:)

Ще одні наші добрі друзі – кондитерська Shoco пропонувала від всіх сирів, мациків, ковбас нарешті перейти до десерту – вітрина манила яскравим глянцем еклерів – ванільним, фісташковим, цитрусовим, малиновим, кокосовим, і навіть «київський торт-стайл». 

Встояти перед такою спокусою та перед неймовірно милою дівчинкою Оксаною з красивими та глибокими очима – просто неможливо. І вже хоч-не-хоч, але говориш «мені будь ласка ось цей, цей, цей, цей….нуууу..і оцей ще». І ні, не злипнеться:)

На цьому стенді був заклик Карпати насолоджуйся, і виставка з соків, морсів, сиропів та варення. Що ж, я не проти насолодитись Карпатами, тим більш якщо вони пропонують солоденьке:) Щойно підійшла, мене відразу взявся пригощати Григорій – серце і душа новоствореної торгової марки. 

Тут я вперше спробувала варення з дині – люди, це ну дуууже смачно! Для мене диня якось не дуже асоціюється з Карпатами, але Григорій говорить, що в Карпатах диня таки росте, і нічим не гірша з херсонську. Також розповідає, що всю сировину закуповують у місцевого населення, і ретельно перевіряють, бо народ теж любить хитрувати – наприклад, розбавляють березовий сік з водою. На меті мають дати Україні повністю безпевчний та екологічно чистий продукт, та, що важливо – з мінімальним вмістом цукру. От наприклад, присутній в асортименті яблучний сік – взагалі не містить цукру. Вірніше, містить, але тільки свій власний, натуральний, жодний добавок. Саме тому цю продукцію можна давати і дітям, та і їсти самому. Але певно головне – не захоплюватись, бо то так смачно, що якщо сісти з цією баночкою і ввімкнути хороший фільм – то не зчуєшся, як скоро баночка стане пустою. Тому обережно:)

Крім того, можна було здибати і спробувати ще безліч всілякої смакоти:

Компанія Rational, виробник професійного технологічного обладнання, старалась показати всі можливості своєї техніки на повну, і в режимі нон-стоп готувала різноманітні наїдки: починаючи від овочів, м'яса та риби і закінчуючи круасанами просто величезного розміру, та навіть... восьминогами! 

Тут пригощали салом та різноманітними жирненькими паштетами намазками на основі сала - попереду зима, холод, а тому треба запасатись жирком:)


Просто два слова: Синій сир. Ви бачили таке? 

Ні, звичайно, я бачила синій сир - але то була голандська Гауда з синім песто. А ось наш український синій бачу вперше. Робить його пані Наталя - її я побачила на ярмарку в дуже гарному народному вбранні. Про синій сир говорить, що це бринза, яка вистояна у виноградному соці, і ніякої хімії. Після дегустації можу сказати, що виноградного соку практично не відчувається - звичайна тобі бринза. Але зате на вигляд дуже ефектно. Якщо поставити на Святвечір на стіл, то всі куми й сусіди точно ще тиждень будуть обговорювати:)

Крім синього сиру пані Наталя також пропонувала ще декілька видів бринзи, рікоту, та солодку сирну запіканку - ось тут я вже лишилась дуже задоволена! 

Запіканка настільки ніжна, що розсипалась від одного тільки доторку до неї... Смак теж не лишив байдужою - в міру солодко, з родзиночками... те що треба до ранкової кави:)

Ось тут непримітна скромна жіночка на ймення Іванна, що приїхала з Дрогобича, давала куштувати адигейський сир та моцареллу власного виробництва. 

Дуже люблю адигейський сир, перекуштувала його у різних виробників та у різних варіаціях, і можу з впевненістю сказати, що це був один з найсмачніших адигейських сирів, які мені доводилось їсти!

Представники Челентано готували піцу, та пропонували перейти на темну сторону - придбати франшизу, та віддати їм свою душу, життя та ресторан:)


Хто не любить м'ясо варене, печене, смажене і копчене - для тих привезли свіжачок.


Сум всього світу в очах одного чоловіка. 

Чоловіче, не сумуй, адже в тебе є така весела автівка!

А взагалі, чомусь практично всі, хто привіз на HoReCa Show алкоголь, були сумними. Можливо, їм просто не дозволили дегустувати свою продукцію?


І звичайно, куди ж в Україні без виставки досягнень народного господарства?

 

Тут закінчуємо говорити про їжу, а вже далі я розповім про інші цікавинки з - лекції, майстер-класи, та грандіозну подію - Open Culinary Cup, що зібрав кулінарів з різних куточків світу! 

Отож не пропустіть

Далі буде...