BBQ fest 2016 – ДОБРЯЧЕ ВШКВАРИЛИ!

Літо вже давно минуло, а з ним і шашличний сезон. Люди вже склали та винесли на балкон всі свої мангали, шампури, решітки, та мішки з вугіллям – чекати десь приблизно до Великодня. Але з’явились у Львові відчайдухи, які вирішили зламати всі стереотипи, та не дивлячись на жовтневий холод та дощ зібрати всіх любителів м’яса та ковбасок з вогню, та добряче вжарити, і не десь в лісі, а в історичному центрі Львова!

На відміну від попереднього фестивалю Сиру та вина, який був великим, різноманітним, з купою учасників, смаколиків, дегустацій, та значною кількістю відвідувачів, BBQ fest був меншим та компактнішим. Та й відвідувачів було набагато менше – коли я збиралась на фест, то думала що просто не проштовхнусь через натовп відчайдушних м’ясоїдів, але в реальності виявилось що любителів шоколаду, сиру і вина у Львові більше. При тому що вхід на фестиваль був безкоштовним.

Можливо, така кількість відвідувачів пояснюється тим, що BBQ fest проводиться вперше, та не всі ще про нього дізнались. Можливо, це результат не такої потужної реклами, як в інших львівських гастрофестів. Можливо, мала кількість дегустацій – народ любить все безкоштовне, а тут поживитись безкоштовно можна було тільки біля пари стендів. Можливо, варто грішити на погоду. А можливо, людей відлякували ось ці персонажі:)

Я ж, не зважаючи ні на що, все одно пішла на BBQ fest. І не пошкодувала! Тому що не дивлячись на те, що фест був маленьким, але тут було дуже затишно та душевно. Було таке відчуття, що зібрались всі твої сусіди з вулиці, знесли мангали, принесли наїдки, та як одна велика родина куховарять та пригощають одне одного. І зібрались всі – як молоді, так і «аксакали» кухарської справи.

Аромати на BBQ fest були просто неймовірними! Я не знаю, як серед всього різноманіття страв можна було обрати для себе щось одне. Все було апетитним, все манило виглядом, запахом, та навіть звуком! Так, це була справжня симфонія зі шкварчання….

Десь шкварчав шашлик…

Десь шкварчала картопелька…

Ось тут вшкварював Ляшко – тепер він намагається ловити сепаратюг на м’ясо

Тут шкварчали та змушували захлинатись слиною величезні стейки…

Ось тут манив своєю золотавою шкірочкою смажений сулугуні….

Тут для вегетаріанців життєствердно вишкварчували своє go green овочі-гриль…

А ось тут всі вегани, сироїди, та просто любителі живої природи – заплющте очі та швидко пролистайте далі. Тут смажили маленьких поросяток…

І жорстоко розчленяли їх. Було дуже шкода таких маленьких і милих, але що ж, така селяві – на фестивалі м’яса просто потрібно було принести когось в жертву.

Тут апепитненько крутились курочки…

О, так… на цьому місці вже починає крутитись голова. Хочеться сісти і закричати «Люди, що ви робите? Вас так багато, а шлунок один!!!!». Але треба підбирати слину та йти далі, тим більш що далі ще казани з глінтвейном…

Самотній, одинокий, але все одно гордий та самодостатній Амерікан Гамбургер:)

А на закуску - квашена капуста...

Мариновані помідорчики....

Але я гадаю, що краще закусити ковбасками! :)

А спеціально для творчих натур, тонких поціновувачів мистецтва, та просто тих хто замість того, щоб піти до музею, прийшов на BBQ-fest - було викладено картину з ковбасної нарізки:)

Від ковбасного мистецтва йдемо далі за запахом....

Тут ресторан галицької кухні Гарбуз варив Бограч. Так, саме з великої букви Б. Тут до нього ставляться особливо шанобливо, називають стравою королів, а приготування прирівнюють до магічного обряду.


На святі були майстер-класи від кухарів WEST CHEF GROUP – гуру кухарської справи зі сцени розповідали як правильно готувати різну смакоту з м’яса, влаштовували серед глядачів маленькі вікторини, та пригощали крильцями, реберцями та ковбасками з грилю. 

Але при цьому поважні шефи не тільки вчили нас, а й готували для нас – бургери, м’ясо, та плов. Сказали що ТОЙ САМИЙ, СПРАВЖНІЙ ПЛОВ. Власне він і привернув мою увагу, так як в інших він був на вигляд такий, звичайний… як в селі у бабці. А тут плов був яскраво-жовтого кольору, як сонечко! 

Я думаю, що то все куркума, але шеф Віталій Кареєв, який і готував цю смакоту, стверджував що то не скільки куркума, а основні інгредієнти його плову – це любов і настрій, – ось що в першу чергу треба класти до страви. Правда, про любов пан Віталій говорив з дууууже серйозним виразом обличчя, проте я щиро вірю що це просто тому що всю свою любов і настрій він вже поклав до страви, а організм ще не встиг виробити нової:) 

Мені, звичайно, хотілось порозпитувати у Віталія що та як, але це була дійсно якась магія білого кітеля - я практично не дихаючи спостерігала за тим, як він готує плов - уважного, зосереджено, не зводячи погляду з казана.... неначе він дійсно насичував страву своєю енергією. Тому і не хотілось заважати цьому сакральному дійству - тільки спостерігати...
Я не знаю, який він вийшов на смак, але я впевнена що для всіх, хто спробував - це був кращий плов в їх житті.

А якщо ви брали куштувати м'ясо, крильця, реберця чи бургери ось в цього чоловіка, то знайте що їх для вас готував Роман Ханас – шеф-кухар Celentano Ristorante. 

Але крім м’яса, яке було всюди, Роман творив ще незвичні для нашого ока обряди, навіть ще більш магічні за бограч – начиняв банани шоколадом та смажив на грилі, цим самим довівши, що гриль – дуже універсальна річ, яка потрібна не тільки м’ясоїдам, а й солодкоїжкам.

До речі, про солодке - були присутні студенти та викладачі Львівського інституту економіки і туризму. Пропонували свою власну випічку та трав'яні чаї.

 Напевно, половину всього чаю та випічки викупила в них я - на цьому фесті я вирішила взяти на себе відповідальну місію зігріти тих, хто змерз. Так що, якщо до вас підходила мокра дівчина з синім носом та подарувала вам трав'яний чай з булкою - то була я:)

Студенти вразили низькими цінами на свої вироби - пампухи по 3 гривні, горня чаю - 5 гривень, кексики по 5 гривень... По цінах - такий собі острівок СРСР. А на вигляд... все було дуже милим, привабливим, і таким "теплим" - просто наче вдома у мами. Також студенти здійснювали благородну місію - кошти від продажу потім обіцяли направити на потреби воїнів АТО. Саме тому я і викупила в них половину асортименту:)

Було і ось таке солодке - пахлава та інші калорійні бомби, від одного погляду на які в талії додається +1 сантиметр:)

А ось тут я починаю тішитись та стрибати до неба:) Тому що завжди приємно бачити вже знайомі обличчя. Так, ми вже бачили їх на святі Сиру і вина! Нам знову привезли одеської контрабанди! Тої самої, с Малой Арнаутской:)

На жаль, дівчаток-білочок вже не було, проте їх не менш успішно замінили не менш хлопчики-хом'ячки:) Каюсь - половину дегустації тут з'їла я. Що ви зробили зі мною, одеські контрабандисти! Ви взяли та "підсадили" мене на свої горіхи як на наркотик! Ще трохи, і я відмовлюсь їсти ще щось крім ваших горіхів (особливо це стосується мигдалю у вишневому соці... мммм....).

Василь та Сергій розповідали байки, травили анекдоти, розповідали "про жиззь в Адєссє" - одним словом, не давали засумувати. І я, роззявивши рота слухала та їла... Було таке відчуття що ці контрабандисти приїхали не продавати горіхи, а просто нагодувати всіх львів'ян горіхами:)

В своєму звіті зі Свята сиру та вина я дуже скаржилась, що так і не спробувала сири Кузишин, бо не просто було важко підступитись, так ще й рішуче налаштовані люди відгортали мене від розкладки. Певно, всі вищі сили почули мої сльози, бо Кузишин вирішили взяти участь в BBQ fest! 

І я нарешті спробувала ці сири. І знаєте, я почала розуміти тих агресивних людей зі Свята сиру. Я б певно і сама на їх місці нікого не пустила б до цієї розкладки:) Я куштувала, і не могла зупинитись... Ці сири були неймовірно смачними. Мої фаворити - ніжний сулугуні, та ледь солодкавий медовий... Я відчувала себе бочечкою, але не могла зупинитись, та з'їла весь сулугуні з дегустації. Але дівчата - Тетяна та Надія пригощали ще, і ще, і ще...

Але не їжею єдиною! Як і мої одеські друзі, ці дівчата просто випромінювали світло. Хотілось знаходитись поручч з ними довше - з такою любов'ю вони говорили з кожним.

Можна ще писати багато-багато, але не буду втомлювати вас:)

Як висновок скажу: на BBQ fest я йшла,сподіваючись на ще один гарний, якісно проведений гастрофест.

А натомість я отримала... набагато більше!

Я чесно не куштувала ні м'яса, ні плову, ні ковбасок, ні бограчу, ні навіть чаю. Сюди ВАРТО було піти не скільки через їжу, скільки через настрій! Ще ні на якому фесті я не бачила настільки теплої, душевної та сімейної атмосфери! Купа щирих посмішок, радість, сміх, пригощання... Дійсно було таке відчуття що зібрались всі свої, і всі знають одне одного все життя - просто саме в ці вихідні вирішили всі разом вибратись, посмажити м'яска, та поспілкуватись. На BBQ fest головними героями для мене стали люди! Це і осяйні Надя і Тетяна, які після 15 хвилин розмови стають для тебе практично другою сім'єю; це і Василь з Сергієм, постоявши з якими пару хвилин, вже готовий зібрати валізи та їхати разом з ними до Одеси; і шеф Віталій, який хоч і виглядає серйозним, але точно знаєш, що під цією серйозністю ховається неймовірно велика кількість тепла та любові; і шеф Роман, який просто підкорив мене своєю посмішкою; і студенти, які готові у вихідні стояти мерзнути та продавати свої кекси для того щоб допомогти воїнам АТО, і їх викладачка, яка всім перехожим розповідає про те, наскільки корисний трав'яний чай... і ще безліч, безліч неймовірно сонячних людей!

Можу тільки подякувати "Львівським ярмаркам" за це свято не тільки для пуза, а й для душі, і запитати "Сподіваюсь, це ж не востаннє, правда?"