Як на кожному застіллі після всіх голубців, кручеників, салатів та печень подають десерт, так і я після того як розповіла вам про сир і м’ясо, скажу пару слів про солоденьке. Отже, закушуємо:)
ЗАМІСТЬ М’ЯСА
Серед рядів абсолютно однакових поліетиленових палаток не міг не привернути увагу гарно оформлений дерев’яний стенд. На ньому стояли кошички з лози, в які розкладали горішки дві дівчинки – швидкі та прудкі, як білочки.
Виявилось, що це не просто горіхи, а контрабанда з Одеси. (побільше б нам до Львова саме ТАКОЇ смачної й корисної контрабанди ). Красуні-одеситки з засліплюючи ми посмішками привезли на пробу львів’янам надзвичайний продукт, який, я впевнена, ви більш не знайдете ніде – це не просто солоні чи солодкі горіхи. Це – смажений мигдаль з сушеним перцем та томатом; кеш’ю з апельсиновим соком та ромом; мигдаль у вишневому соці, фундук з бейлізом, арахіс в карамелі з кокосом…
думаю, що навіть поки читаєш ці назви, то вже можна захлинутись слиною. Чесно – їсти не хотілось, але я не могла встояти перед жвавими контрабандистками, та спробувала. І не пожалкувала! Це був просто вибух смаку!Особливо мигдаль з вишнею та кеш’ю з ромом… Тепер я знаю що кращі горіхи смажать САМЕ ТАМ, в Одесі, на Дерибасівській:) І називається це диво - Жареный орехъ. Якщо десь побачите - хапайте не роздумуючи:)
Далі мою увагу привабили два усміхнені хлопці-енерджайзери. Думаю, що від них можна зарядити купу гаджетів – я намагалась сфотографувати їх, але вони не стояли на місці та постійно бігали.
Далі мою увагу привабили два усміхнені хлопці-енерджайзери. Думаю, що від них можна зарядити купу гаджетів – я намагалась сфотографувати їх, але вони не стояли на місці та постійно бігали.
Це – Євген та Андрій, що презентували на ярмарку компанію Златомед, яка запропонувала нам гранолу, мед, та медові десерти. Хлопці наполегливо стали вмовляти спробувати їх медову гранолу з йогуртом, і я подумала що якщо така кількість енергії – це від того, що Євген та Андрій харчуються такими сніданками, то однознозначно треба спробувати.
Було дууже смачно, але мало:) Шкода також, що не все можна було спробувати – я вже накинула оком на батончики-гранолу. Та гадаю, що я до них ще дійду:)
ПІСЛЯ М’ЯСА
Ось тут мені довелось дуже скрутно, сумно та «аж до сліз». Справа в тому, що я неймовірно люблю солодке. Я можу прожити в цьому світі без всього – без супу, м’яса, каші, овочів, фруктів… але не проживу без сиру та солодощів. Я ходила між розкладками, дивилась на все це солодке блаженство, і розуміла що все місце в моєму шлунку вже зайняте, і я просто ніяк не зможу запхати в себе ще шматочок десерту. А хотілоооось…
Я не знаю, як люди навколо після всього продегустованого та спробуваного ще могли далі купувати в фуд-зонах бограч, шашлик, ковбаски, бургери, шаурму, м’ясні та сирні сети, супи, борщі, смажений сир, та їсти, їсти, їсти… Люди! Ви що, носите з собою запасні шлунки?
Цей стенд привабив особливо. І не тільки десертами, а й неймовірно позитивними усміхненими дівчатками. Я вважаю, що саме такими мають бути люди, які продають солодощі – вони мають випромінювати радість.
Насуплені обличчя – то прерогатива продавців сала, м’ясників, та співробітників ритуальних служб. А солодощі – це радість, щастя та позитив! Як я вже говорила, місця в шлунку не лишалось, тому я, скриплячи зубами, просто фотографувала смаколики від «Солодкої скрині». Дівчата спокушали, вмовляли спробувати, посміхались…та я не піддалась на провокації.
Але все виглядало дуже смачно та апетитно, тому я пообіцяла що хоч зараз і не спробую, але найближчим часом обов’язково завітаю до них в кав’ярню. Так що, Солодка скриня, чекай на мене в гості!:)
А сюди я дійшла з закритими очима – на запах. Пахло смачно, солодко (і при цьому шкідливо та калорійно).
А сюди я дійшла з закритими очима – на запах. Пахло смачно, солодко (і при цьому шкідливо та калорійно).
Тут смажили іспанські пончики – Чуррос, робили чай, каву, гарячий шоколад, та пригощали сирником. Я тільки стояла, дивилась, та ковтала слину. Але дуже милий хлопчина видно побачивши мої страждаючі без солодощів очі, пригостив мене шматочком сирника просто так, безкоштовно.
Це було неймовірно мило та приємно! Спробувала я його вже наступного ранку до кави. І знаєте що? Це був один з насйсмачніших сирників, які мені доводилось куштувати! В міру солодкий, ніжний… було таке відчуття наче сир десятки разів перетерли через сито – настільки він «танув в роті». Це було просто блаженство. Дякую тобі, хлопчино з Churros, що подарував мені таке неймовірне ранкове задоволення!
На цьому для мене Свято сиру та вина підійшло до кінця. Як висновок скажу – піти на цю подію однозначно варто! Хоча б для того щоб відчути святкову атмосферу, дізнатись та спробувати багато чого нового; а в моєму випадку – ще й познайомитись з неймовірними людьми, які є фанатами своєї справи, та завдяки яким ще не вмерла Україна, бо ці люди не покладаючи рук працюють на те, щоб нагодувати нас найсмачнішим та найякіснішим.
На цьому для мене Свято сиру та вина підійшло до кінця. Як висновок скажу – піти на цю подію однозначно варто! Хоча б для того щоб відчути святкову атмосферу, дізнатись та спробувати багато чого нового; а в моєму випадку – ще й познайомитись з неймовірними людьми, які є фанатами своєї справи, та завдяки яким ще не вмерла Україна, бо ці люди не покладаючи рук працюють на те, щоб нагодувати нас найсмачнішим та найякіснішим.
Немає коментарів:
Дописати коментар