Частина 1. СИР І ВИНО.

Отже, після кількох днів впорядкування інформації, фотографій та емоцій нарешті готова перша частина мого звіту про фестиваль Сиру та вина у Львові. Вона власне, про головних винуватців свята, яке зібрало небайдужих до цього вишуканого поєднання, - про СИР і ВИНО.


Так як я є людиною, яка не вживає алкоголю, але не уявляє свого життя без сиру, то буду більше про сир. Але дістанеться трохи уваги і вину:)

На фестивалі були представлені найрізноманітніші види сирів – від нашої рідної та приземленої бринзи, вурди та будзу і до елітних голандських чи німецьких сирів. На деяких учасниках свята я хотіла б зупинитись окремо. Почнемо з улюбленців (так, улюбленці як завжди перші, та їм найбільше уваги):)

Якщо Карпати смакують саме так – то я готова вже зараз зібрати речі та переселитись до Карпат:)

Перш всього хочу розповісти про неймовірно позитивних людей – Ігора та Оксану, власників фермерського господарства Еко Карпати, що знаходиться в місті Долина Івано-Франківської області. До їх стенду я за свято поверталась три рази, та не пішла без покупки.

Я дуже люблю коли свою продукцію презентують саме виробники, адже це люди, які знають про свою продукцію все, які люблять свій продукт, які готові розповісти все про своє «дітище».

Ігор розповів, що це сімейний бізнес, яким вони займаються вже 4 роки. Мають ферму, яка налічує 160 кіз. Рецепти та технологію їм передали сировари з Франції та Швейцарії. Влітку 2013 р. за волонтерською програмою Swisscontact до нас завітав Карлос Марбах - сировар зі Швейцарії багатолітнім досвідом, який навчив Ігора виготовленню сиру з пліснявою, фети та рікоти. Для належного дозрівання твердих сирів під керівництвом Карлоса створили камеру для дозрівання сирів, де підтримується необхідна температура та вологість.

А ось рецепти з Франції старанно зібрала та привезла донька Ігора та Оксани, яка в 2014 році була на двотижневому стажуванні, та опанувала процес виготовлення та дозрівання делікатесного козиного сиру у ролах, пірамідах та кротену.

На святі пригощали сиром Брі, Халлумі, Будзом, Бойківським та Горганом.

Що я можу сказати: цей сир… це просто гастрономічний екстаз! Тут я їла, їла, їла і їла… Напевно половину зі всієї дегустації з’їла я:) (сподіваюсь, Ігор з Оксаною не дуже ображаються на мене). їх Брі був просто неймовірним! Ігор говорить, що на свято привезли саме той Брі, такий «як треба», вже повністю дозрілий, адже в магазини вони поставляють твердіший Брі, трохи недозрілий, і він повністю достигає вже безпосередньо в магазині. Тому на святі мала можливість наслодитись їх неперевершеним Брі на повну. Що вже говорити, якщо сама Оксана на запитання «Який сир з тих, що ви виробляєте, є вашим фаворитом?» відповідає що найбільше любить Брі. Посміхаючиь, додає що запросто може за обідом з’їсти всю шайбочку. Не дивуюсь – я певно, могла б взагалі все життя жити тільки на сирах Еко Карпат.

Інші сири теж були просто неймовірними – я їла-їла і просто не могла ними насититись! Хотілось ще, і ще, і ще.ніжний та легкий Будз, в міру пряний, ароматний Халумі, такий самодостатній Горган… І зараз, коли я пишу цей звіт, в мене від цих спогадів починається активний слиновидільний рефлекс.

Але я декілька разів поверталась до стенду «Еко Карпат» не тільки для того щоб ще раз продегустувати, а й просто тому що Ігор та Оксана – це дуже світлі, добрі та позитивні люди, з якими приємно спілкуватись, та хочеться побути з ними довше. Тепер в мене з’явилась нова мрія – приїхати до села Долина, щоб на власні очі побачити ферму та процес виготовлення цієї неймовірної смакоти, від якої я ВЖЕ залежна.

кОзачка чи козАчка?

Наступне моє місце локації де я теж багато дегустувала, і просто не могла зупинитись – це КозаЧка. Смачнющий козиний сир привезли на пробу львів'янам з Житомирської області. На жаль, це вся інформація, яку вдалось добути від дівчаток, які презентували «Козачку» - сказали що не виробники, і для того щоб дізнатись більше, знайдіть на Facebook та почитайте. Що ж, зате тепер в мене в житті з'явилась ще одна ціль – познайомитись з виробниками цього неймовірно ніжного та легкого козиного сиру.

Так як і у випадку з сирами Еко Карпат, я провела біля стенду КозаЧки дуже багато часу. Я їла та мені хотілось їсти більше. КозаЧка презентувала на дегустацію 6 видів сиру, і мої очі та смакові рецептори просто впали в паніку – мені хотілось всього та одразу! Я не змогла піти від КозаЧки без покупки – я придбала кавалок свіжого сиру з ягодами, та обсипаного корицею.

Вже потім вдома я хотіла зробити окремий пост-відгук про дегустацію цього сиру, але незчулась, як вже повністю його з'їла! І не встигла ні красиво оформити, ні сфотографувати. Думаю, що «смак, з яким забуваєш про все навколо» - це показник:) Також неймовірно сподобався ніжний на смак сир у вигляді сердечка (на жаль, не сказали назви). Ось саме таку сирну валентинку я зовсім не проти отримати на 14 лютого – це краще за всі ваші троянди та ведмедики:)

Змусили мене спуститись «з небес на землю» тільки дві жінки, які сперечались – кОзачка це, чи козАчка. Але яка різниця, якщо вона змусила мене забути про все від задоволення?

Мандруємо далі…

Далі на черзі – вже впізнаваний наш рідний львівський бренд Сирні мандри. Це була напевно найбагатша виставка сиру.

Тут були сири на будь-який смак – тверді, напівтверді, м'які, з пліснявою та без, наші українські традиційні, та сири за італійськими, французькими, грузинськими рецептурами. Дійсно поки спробуєш все – то вже здійсниш навколосвітню сирну подорож.

 Ось де кожен, навіть найвибагливіших смаків гурман міг знайти СВІЙ сир. Моторні дівчатка літали по павільйону немов бджілки, та якимось дивом встигали розповісти про сир, дати продегустувати, допомогти визначитись з вибором, продати, і при цьому зберігати гарний настрій.

І тут я з'ясувала для себе, що першу частину звіту певно доведеться розділити ще на дві частини - тому що хочеться розповісти та показати вам якомога більше:)

Тому... далі буде:)