СИР І ВИНО. ще кілька слів про сир, і закінчуємо:)

Заключна частина відгуку про сири з мого величееезного звіту зі Свята сиру і вина у Львові 2016.
Нарешті закічуємо говорити про сир:)

Франківська сирна райдуга

Мандруючи далі, важко було не помітити розкладку сирної райдуги. Так-так, саме тут була різнокольорова бринза! Але на відміну від вищезгаданих голландських сирів, які теж були і зеленого, і червоного, і навіть синього та фіолетового кольору; цей сир не відлякував агресивним яскравим хімозним кольором. Навпаки – все дуже натурально.

 Бринза з гострим перцем мала червонуватий відтінок, з горіхом – рожевий, з італійськими травами – зелений, гірчична взагалі виглядала як сонечко, що дуже підіймало настрій в цей дощовий день:) 

Ці сири приїхали до Львова з ферми Володимира Кузишина, що в Івано-Франківській області, і львів’яни куштують їх вже не вперше – ці сири ми вже смакували на Еко-фесті, та Ярмарку фермерської продукції. Можливо саме тому тут був ажіотаж – бо ми вже знаємо що в Кузишина смачно:) Мені вдалось спробувати тільки один вид – медовий. В своєму житті я куштувала три різних сири, які виробники позиціонували як «медові», і можу сказати що на відміну від інших, в яких від «медових» була тільки назва, в сирі пана Володимира дійсно відчувається легка солодкувата нотка. Я вже заплющивши очі уявляю як це смачно з кавою до сніданку… 

На цьому моя дегустація тут скінчилась, бо мене відіпхали дві рішуче налаштовані жіночки. Певно, то були найвідданіші фанатки сиру Кузишин, бо інакше як ще можна пояснити те, що заради шматочка цієї бринзи вони готові йти по головах? Хоча я їх розумію – адже смачно:)

Гуцульський десант

Але найбільше на фестивалі було бринзи. Я нарахувала з десяток палаток з закарпатськими смаколиками – вурдою, сирними кониками, копченими косичками, величезними головами бринзи – з добавками та без. але при цьому… все було дуже однаковим, наче скопійованим на ксероксі. 

Однакове було все – асортимент, вигляд, запах, смак… 

Було таке відчуття що це не різні фермери привезли свою продукцію, а просто десь в Карпатах один дужий вуйко серйозно «псіханув» та наробив стільки бринзи й накрутив стільки коників і косичок, що тепер не знає куди їх діти:) 

Хоча деякі все-таки намагались бути оригінальними – хай вже навіть і так. Відразу видно, що тут небезпечно:) 

Pfizer вже має прийняти собі це до уваги, бо ще пару таких виїздів, і гуцули принесуть серйозних фінансових збитків американським фармацевтам, які тримають чоловіків в тонусі.

Страх. Ненависть. Сирок.

Найбільшим здивуванням для мене стала черга біля розкладки з сирами КОМО. Чому я була здивована? Для мене дійсно незрозуміло, як можна стояти в кілометровій черзі за плавленим сирочком, який можна придбати в будь-якому супермаркеті за 6 гривень, коли навколо знаходиться таке різномаїття сирів з усього світу. 

Можливо, деякі ми спробували тут вперше і востаннє в житті бо або більш ніде не зустрінемо, не побачимо, чи просто фінансово не матимемо змоги придбати… А стоїмо в черзі, штовхаємось, вбиваємо і давимо одне одного за сирок, який можемо придбати в кожному магазині.

Як бачите, з сиром на фестивалі сиру та вина було все добре – спробували і наші рідні, і заморські, і класичні, і такі від яких вибухає мозок, і смачні, і не дуже, і навіть плавлені сирки. Тому всі, хто любить сир, так як люблю його я, але не потрапив цього року на свято сиру – кусайте лікті. Але не дуже, бо в 2017 році все знову повториться! І сподіваюсь, з новою силою та більшими обертами!

На цьому закінчуємо про сир, і вже далі будемо говорити про інші смаколики зі Свята сирі та вина.

Чекайте, далі буде:)