Я прийшла першою, привітні дівчатка посадили мене за столик, дали на ознайомлення каталог десертів (ооо… вже ось так відразу починають спокушати…:).
Але мені і без того не довелось сумувати – я взялась фотографувати всі ці смаколики, які красиво сяяли яскравою глазуррю за склом, манили та спокушали:)
Працівниця закладу, красуня Роксолана, з просто неймовірною посмішкою (думаю, вона розбила вже не одне чоловіче серце), винесла до нас величезний таріль зі смаколиками – тут було 3 види маленьких еклерчиків та 3 види макаронс.
Працівниця закладу, красуня Роксолана, з просто неймовірною посмішкою (думаю, вона розбила вже не одне чоловіче серце), винесла до нас величезний таріль зі смаколиками – тут було 3 види маленьких еклерчиків та 3 види макаронс.
Як виявилось згодом, це новинки, результат експериментів кондитерів який винесли нам на оцінку. Так що в нас сьогодні була дуже відповідальна місія – скуштувати та обрати саме ті десерти, якими скоро зможуть насолоджуватись всі львів’яни. Це видовище вже почало просто гіпнотизувати мене, і я вже подумки смакувала:)
Також пропонували розіграти серед присутніх тортик – ось він, красунчик:)
Забігаючи наперед, скажу що дістався він мужчині на ймення Олексндр. Що ж, вітаю, та заздрю:)
Після кількох хвилин очікування, ми нарешті дочекались їх – тих, заради кого ми і прийшли. Ті, хто є серцем і душею Shoco. Це – «батько» Shoco (та по сумісництву – генеральний менеджер готелю Citadel Inn) Роман Шуптар, Євген Сушко – співвласник закладу, шеф-кухар ресторану Гармата й президент West Chef Group (так, такий молодий, а вже президент!), та шеф-кондитер закладу Мирослава Новосад.
Також пропонували розіграти серед присутніх тортик – ось він, красунчик:)
Забігаючи наперед, скажу що дістався він мужчині на ймення Олексндр. Що ж, вітаю, та заздрю:)
Після кількох хвилин очікування, ми нарешті дочекались їх – тих, заради кого ми і прийшли. Ті, хто є серцем і душею Shoco. Це – «батько» Shoco (та по сумісництву – генеральний менеджер готелю Citadel Inn) Роман Шуптар, Євген Сушко – співвласник закладу, шеф-кухар ресторану Гармата й президент West Chef Group (так, такий молодий, а вже президент!), та шеф-кондитер закладу Мирослава Новосад.
Роман тримався як справжній «директор» - був серйозним, зібраним, але все одно дуже доброзичливим. Євген постійно посміхався, він просто підкорив мене своєю щирою посмішкою. А Мирослава… коли я побачила її, то в мене в голові відразу виникло тільки одне слово – витонченість. Було таке відчуття, наче це аристократка, яка зійшла з картини Вінтерхальтера, зняла розкішну сукню, вдягла кітель шеф-кухаря та взялась готувати вишукані французькі десерти.
Ми почали спілкування, постійно лунали різноманітні питання, але при цьому всі все одно час від часу поглядали на таріль зі смаколиками:)
Роман розповів, що давно хотів відкрити саме кондитерську, і саме в цьому приміщенні, так як вважає, що у Львові не вистачає якісних кав’ярень. Ставку зробили на французькі десерти – еклери та макаронс, і на це є відразу декілька причин: по-перше, для Львова французька кондитерська – це ексклюзив; а по-друге, додатковим натхненням послугувала знайома кондитер з Франції (українка за походженням, але останній десяток років проживає у Марселі), та дала скуштувати свої витвори. Правда, уточнює, що перший час в дівчини французькі смаколики не виходили такими як вони мають бути, тому що якість сировини – борошна, масла, спецій в Україні та Франції є абсолютно різною. Тому кондитери довго екпериментували для того, щоб отримати найбільш досконалий результат , використовуючи місцеві продукти та інгредієнти, адже якщо замовляти сировину з-за кордону, то еклер по вартості вийде просто «золотим».
Ми почали спілкування, постійно лунали різноманітні питання, але при цьому всі все одно час від часу поглядали на таріль зі смаколиками:)
Роман розповів, що давно хотів відкрити саме кондитерську, і саме в цьому приміщенні, так як вважає, що у Львові не вистачає якісних кав’ярень. Ставку зробили на французькі десерти – еклери та макаронс, і на це є відразу декілька причин: по-перше, для Львова французька кондитерська – це ексклюзив; а по-друге, додатковим натхненням послугувала знайома кондитер з Франції (українка за походженням, але останній десяток років проживає у Марселі), та дала скуштувати свої витвори. Правда, уточнює, що перший час в дівчини французькі смаколики не виходили такими як вони мають бути, тому що якість сировини – борошна, масла, спецій в Україні та Франції є абсолютно різною. Тому кондитери довго екпериментували для того, щоб отримати найбільш досконалий результат , використовуючи місцеві продукти та інгредієнти, адже якщо замовляти сировину з-за кордону, то еклер по вартості вийде просто «золотим».
Хоча, використовують і закордонні інгредієнти – наприклад, борошно в круасанах є італійським, тому що ніяке українське борошно не змогло забезпечити такого результату;
а барвники, які використовують для макаронс та для глазурі на еклери є привезеною з Німеччини, та коштує півтори тисячі гривень за баночку. При цьому барвника не вистачає навіть на один місяць. Для чого так дорого? Роман говорить, що це є найбільш натуральний барвник зі всіх, які знайшли, бо краще з’їсти до кави не суцільну хімію, повністю безпечний смаколик.
Тут Євген уточнює, що не можна називати еклери та макаронс на 100% французькими десертами, адже якщо заглибитись в історію, то схожі десерти можна знайти в Австро-угорській кухні. Ба навіть більше – навіть у Львові існували кондитерські, де виробляли ці вишукані десерти та везли за кордон. Також можна відкрити книгу «Солодке печиво» Дарії Цвек, і знайти там рецепт печива «Цьомчики» - яке за складом та принципом приготування є дуже подібним до макаронс.
Згадували також і Свято еклерів у Львові – Євген говорить що за день свята було продано близько 5000 (!!!) еклерів. А на піраміду з еклерів пішло близько 600 солоденьких красунчиків. При цьому давайте порахуємо: процес виготовлення еклера займає близько 2,5 години та включає в себе 5-6 технологічних процесів. Отже, можна тільки уявити якою була підготовка до свята.
Поки я сиділа та уявляла собі наскільки це титанічна праця – виготовити більш ніж 5 тисяч еклерів, Соломія озвучила те, про що напевно останню годину мріяли всі без вийнятку, - «Давайте перейдемо до дегустації».
Мирослава «просвітила» нас які нові смаки підготували для нас сьогодні: Еклери з малиновим кремом, з кремом маракуйя, та соленою карамеллю. Макаронс були представлені обліпиховим, грушевим, та жасминовим (отакої!).
Тут Євген уточнює, що не можна називати еклери та макаронс на 100% французькими десертами, адже якщо заглибитись в історію, то схожі десерти можна знайти в Австро-угорській кухні. Ба навіть більше – навіть у Львові існували кондитерські, де виробляли ці вишукані десерти та везли за кордон. Також можна відкрити книгу «Солодке печиво» Дарії Цвек, і знайти там рецепт печива «Цьомчики» - яке за складом та принципом приготування є дуже подібним до макаронс.
Згадували також і Свято еклерів у Львові – Євген говорить що за день свята було продано близько 5000 (!!!) еклерів. А на піраміду з еклерів пішло близько 600 солоденьких красунчиків. При цьому давайте порахуємо: процес виготовлення еклера займає близько 2,5 години та включає в себе 5-6 технологічних процесів. Отже, можна тільки уявити якою була підготовка до свята.
Поки я сиділа та уявляла собі наскільки це титанічна праця – виготовити більш ніж 5 тисяч еклерів, Соломія озвучила те, про що напевно останню годину мріяли всі без вийнятку, - «Давайте перейдемо до дегустації».
Мирослава «просвітила» нас які нові смаки підготували для нас сьогодні: Еклери з малиновим кремом, з кремом маракуйя, та соленою карамеллю. Макаронс були представлені обліпиховим, грушевим, та жасминовим (отакої!).
Я поклала собі на тарілку по смаколику, і почала дегустувати… Знаєте, я звичайно, здогадувалась, що витончені руки Мирослави приготували щось дуже особливе, але я не підозрювала що настільки! Я дуже-дуже-дуже рідко заплющюю очі, коли їм, але тут я відчула просто неймовірне блаженство! Якби я була француженкою, то я би закричала «extrêmement!». О, і це зі мною зробив він – той самий жасминовий макаронс. Він просто підняв мене до небес, де я зрозуміла що тепер не зможу без нього жити. До речі, він виявився ще тим серцеїдом – всі дегустатори вподобали його найбільше. Що стосується еклерів, моїм фаворитом виявився малиновий – з ніжною кислинкою, а я кисленьке люблю:) Решта ж вподобала еклер з соленою карамеллю, який вилискував золотом. Саме зараз я не буду зупинятись на кожному, тому що вражень від дегустації в мене настільки багато, що я вирішила написати про них окремий пост. Для мене ці солодощі просто варті окремої уваги. Так що чекайте - вже скоро зупинимось на кожному більш докладно:)
Що приємно – Мирослава щиро переймалась, та питала в кожного про враження від смаку. Мене просто підкорила така небайдужість.
Були і гарні новини від Романа – Shoco збирається розширюватись! Юххуу!! І недалеко той час, коли ми побачимо ще два заклади – на Братів Рогатинців та на Курбаса. Тепер тим, хто мріє про еклер від але надто лінивий, щоб йти на Сахарова нарешті настане щастя:)
Підбиваючи підсумки, можу сказати що Shoco Fan Day був однозначно вартий того, щоб здолати довгу дорогу під дощем та змерзнути. Я щаслива, що провела свій єдиний на тиждень вихідний саме тут, саме з цими людьми, та куштуючи саме ці десерти.
Але висловлю і «негатив»: я ж тепер залежна від цих десертів! Навіщо ви зробили це зі мною? Тепер я мрію спробувати ВСЕ що є в асортименті Shoco. Мрію і плачу – бо якщо скуплю все, то розорюсь:( Що ж, тепер в мене з'явилась ще одна заповітна мрія, і я вже починаю чекати доброго чарівниика, який принесе мені коробочку солодощів від Shoco.
Що приємно – Мирослава щиро переймалась, та питала в кожного про враження від смаку. Мене просто підкорила така небайдужість.
Були і гарні новини від Романа – Shoco збирається розширюватись! Юххуу!! І недалеко той час, коли ми побачимо ще два заклади – на Братів Рогатинців та на Курбаса. Тепер тим, хто мріє про еклер від але надто лінивий, щоб йти на Сахарова нарешті настане щастя:)
Підбиваючи підсумки, можу сказати що Shoco Fan Day був однозначно вартий того, щоб здолати довгу дорогу під дощем та змерзнути. Я щаслива, що провела свій єдиний на тиждень вихідний саме тут, саме з цими людьми, та куштуючи саме ці десерти.
Але висловлю і «негатив»: я ж тепер залежна від цих десертів! Навіщо ви зробили це зі мною? Тепер я мрію спробувати ВСЕ що є в асортименті Shoco. Мрію і плачу – бо якщо скуплю все, то розорюсь:( Що ж, тепер в мене з'явилась ще одна заповітна мрія, і я вже починаю чекати доброго чарівниика, який принесе мені коробочку солодощів від Shoco.
Немає коментарів:
Дописати коментар