Свято сиру і вина 2016 у Львові. Частина 2. М'ясо, ДО м'яса, ЗАМІСТЬ м'яса, та ПІСЛЯ м'яса (1)

Нарешті ми поговоримо не тільки про сир, а й про іншу смакоту зі Свята сиру і вина-2016 у Львові. А крім сирів та вина було ще що скуштувати – м’ясо, паштети, соуси, варення, в’ялені томати, солодка випічка, горішки, мед, гранола, бургери-хотдоги-шаурмяу, бограч… Якщо ви не любитель сиру і вас проти вашої волі притягли на фест, то ви би теж не пішли голодними – все одно б знайшли щось для себе.

М’ЯСО

Як я вже говорила раніше, мене вразила представлена на святі кількість м’яса – воно було всюди та в будь-якому вигляді: ковбаси, шинки, копчене м’ясо, ковбаски гриль, шашлики, сосиски (але тут вже якщо чесно, сумніваюсь чи можна цей продукт віднести до справжнього true м’яса).

А те саме, справжнє м’ясо можна було знайти тут – у нашої добре знайомої та такої рідної львівської «Шкварки». Останнім часом я бачу Шкварку на кожному святі, на кожному фестивалі. Але мій особистий парадокс в тому що якщо до інших учасників в мене ще були питання штибу «Що ви тут робите зі своїми сосисками, бургерами і шоколадками на святі СИРУ?», то до Шкварки це питання не стосується. Навпаки – якби я тут не побачила стенд з лєгумінами від пана Михайла, то дуже сильно здивувалась і запитала б «де???? чому сьогодні без смакоти від кумів??». Нашій Шкварці будуть раді завжди і всюди – навіть на фестивалі морозива.

Саме біля цього стенду був один з найбільших ажіотажів – як в 1990-му коли в Москві відкрили перший в СРСР Макдональдс. Тут люди давили одне одного, стараючись підібратись поближче до тої самої знаменитої пальцьопханої. Я, в свою чергу, ледь встигла зробити пару фото і ковтнути слину. Ну це мені вже образливо що я бачу Шкварку на кожному святі, на кожному фестивалі, але досі так нічого і не спробувала! Я, звичайно, вірю що це дуже смачно (судила по тому як люди в черзі вбивали одне одного заради шматочка ковбаски та по блаженних обличчях тих, на кого щастя таки звалилось), але дуже хотілось би і самій спробувати, щоб нарешті написати свої враження. 

Ех, може на якомусь наступному святі звернуть увагу і на мої голодні очі?:) А поки що можу тільки побажати пану Михайлу та всім «Шкварочникам» так тримати! Покажемо всім, що таке true галицькі смаколики!:)

Також привезли львів’янам м’яска гуцули (ну не бринзою ж єдиною)

Та новонароджений, ще зовсім невідомий бренд «Здоров’я і смак».

 Привезли ковбаску, тушковане м’ясо, в’ялену курочку, аджику,

 та (несподівано!) – круасани. Правильно, яка ж ковбаса без круасана?

ДО м’яса

Ще кілька років назад ми не чули й не знали про таке диво, як в’ялені помідори. Але напевно після того як чиясь добра тітка з Італії разом з шоколадками та кавою надіслала посилочкою до любих українських родичів, цей делікатес почав стрімко набирати популярності на наших землях. Їх можна придбати крамницях товарів з Європи – малюсінька баночка за високу ціну – не завжди можна собі дозволити. А між іншим, це настільки смачно, що спробувавши одного разу, потім будеш кружляти навколо маленької звабливої баночки, і вмовляти себе не піддаватись на спокусу. Але тепер можна не стримувати себе, бо в нас є свої рідні Українські в’ялені помідори. 

 На пробу львів’янам були представлені Оригінальні, Класичні, та Пікантні. Чесно кажучи, я не збиралась дегустувати, так як на свято сиру прийшла тільки заради сиру і мене не цікавили соуси, м’ясо та кекси. Але коли дівчинка на роздачі з неймовірно гарними очима та не менш гарним голосом сказала мені «скуштуйте…», я не могла встояти і спробувала маленьких шматочок «Оригінальних». 

Що ж, це дійсно мегасмачно, та нічим не гірше за італійські. Тому думаю, що до цього продукту я ще повернусь:)

Далі стояли люди, які стверджували що ось вони, кращі соуси світу…

Та ті, хто з цим не згоден. І це - Mr.Caramba, які приїхали до нас з Дніпра. 

Красуня Маргарита розповіла, що це – сімейний бізнес, і готують ці чудові ароматні соуси батьки Маргарити. Більш того – навіть сировину, з якої готують соус, не закуповують на ринку, а вирощують особисто у власних теплицях. Оце я розумію – виробництво «від і до»! Виглядав цей яскравий соус дуже звабливо, маленькі баночки так і манили "Спробуй мене...". 

Але на жаль, після сирів в мене просто вже нічого не лізло. Тепер я маю перед Маргариткою борг - дегустацію. Що ж, думаю вже скоро я все скуштую та напишу окремий пост про цю ароматну звабу.

...далі буде:)